Розділ 9

Наступні дні на кораблі відрізнялися від проведених в поселенні. Сповнені свободою і радістю пізнання нового, вони потроху примушували забути, що я серед піратів, і що в трюмах повно нещасних невільників. Я драяв підлогу, носив важкі відра, допомагав на кухні, тягав канати, але після неволі в поселенні почувався щасливим. Я вже знав усіх піратів. Виявляється, і серед них є непогані хлопці, якщо так можна сказати про бандитів. Переважно брутальні, грубі, черстві, а іноді й просто безсердечні, вони перетворювались на звичайних вразливих людей, коли за нічними посиденьками справа доходила до балачок про сім’ї, дітей, дружин.

Жорсткий одноокий товстун Кістер мав семеро дітей і кожного вечора, на потіху усім, згадував про когось. При цьому його понівечене шрамами обличчя кривилося, і це нагадувало усмішку. Я ніяк не міг зрозуміти, як в людині поєднується таке непоєднане. Пірат ладен роздерти будь-кого, хто посягне на спокій його сім’ї і в той же час чинив безчинства, руйнуючи сім’ї, розлучаючи дітей і матерів, чоловіків і дружин. В душі боролися симпатія і презирство до морських розбійників.

Капітан часто підкликав до себе. Пояснював, як працює той чи інший прилад. Чому корабель пливе саме так. Для чого потрібні троси та вітрила. Я з усіх сил старався якнайшвидше впоратися з драянням палуб, завданнями на корабельній кухні і більше часу приділити науці капітана. Ракун-Саро усе помічав і, здається, симпатизував. Дивний ватажок корсарів за інших умов став би хорошим другом, якби не повні трюми безневинних людей…

Радик теж призвичаївся. На кораблі кишіло гризунами, з якими малий справно боровся. Я вже не переховував звірка і вільно, як і раніше носив, за плечима. Цим остаточно закріпив серед екіпажу репутацію підкорювача звірів. Дехто навіть трішки побоювався. Це смішило, але я нікого не збирався переконувати в протилежному.