Розділ без назви (37)

— Ви така молода, вродлива і так спокійно про це говорите.

— Мені що — впасти в істерику?

— Не варто впадати в істерику. Треба впливати на власну долю. Є різні способи уникнути безглуздої смерті.

— Наприклад?

— Коли ви поговорите з нашим начальством, воно може зробити так, що Безпека змінить свій намір. Вам це видається неймовірним, але затямте, що в наших силах є речі, в які вам важко повірити. Ми можемо так зробити, що Безпека не тільки вас не чіпатиме, а й шануватиме.

— Диявольські штучки ГБ?

— Ні, агентурні методи тисячолітньої давності. ГБ тут ні до чого. Людською думкою маніпулювати легко. Можна зробити так, що ваш авторитет в Організації зросте. А можна, навпаки, створити вам таку репутацію, що СБ зліквідує не лише вас, а й усю вашу родину. У час суцільної недовіри й підозр це робиться дуже легко.

— А не можна мене вбити просто зараз? — спитала Михася.

Свердлов скривився і знов якось ураз зів’яв, став повільним і млявим.

— Коли по вас приїхати? — спитав він.

— Мені треба подумати, — сказала Михася. — Мушу провідати своїх у Божикові.

— Вам три дні вистачить?

— Десь так. Я перекажу, де мене знайти, через Василеву сестру Марійку або через дружину Гака.

— Їхнє життя теж на волосині.

— Є ще Анна. Її не зачеплять.

— Ви впевнені?

Свердлов узяв свій келішок і випив. Потім підвів­ся, подав Михасі руку.

— Я хочу, щоб ви були щасливою, — сказав він.