Розділ «ТЕМА 14. ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ»

- економія затрат при міжнародних розрахунках, прискорення реалізації товарів, а значить обсягу торгівлі;

- сприяння урядам в отриманні іноземної валюти для стабілізації економіки.

Міжнародний ринок боргових цінних паперів є складовою ринку кредитних ресурсів. Разом з цим, він є сегментом міжнародного ринку ЦП. На цьому ринку обертаються короткострокові (від 1 дня до І року), довгострокові (строк погашення понад рік) боргові зобов'язання. Ринок є найпотужнішим джерелом середньо і довгострокового капіталу у міжнародній сфері. У числі зобов'язань цього ринку слід виокремити: зобов'язання органів влади (як центральних так і місцевих), за рахунок яких формується державний борг; приватних фірм, що гарантовані урядом (які теж формують державний борг); зобов'язання приватних фірм (не гарантованих урядам), що формують також державний борг, але не гарантований урядом. На цьому ринку обертаються такі вили цінних паперів:

єврооблігації - боргові облігації на пред'явника (bearer bonds), які призначені для отримання довгострокової позики на євроринку. Випускаються позичальником і як правило в іноземній валюті; дохід сплачується раз на рік, а погашаються наприкінці строку разовим платежем, або за певний термін з фонду погашення. Ці облігації розміщуються на фінансових ринках декількох країн: купуються інвесторами різних країн за котируванням національних бірж; державою регулюється випуск цих облігацій менше, ніж іноземних облігацій, тому не підпорядковується національним правилам по операціях з ЦП: валюта не обов'язково має бути національною: розмішує єврооблігації транснаціональний синдикат згідно з правилами ринку; утримувачам єврооблігацій дохід сплачується у повному обсязі без податку на відсотковий дохід (tax withholding), який береться у країні емітента;

євроакціі — емітуються міжнародними кредитно-фінансовими інститутами і розміщуються одночасно па різних ринках. Виникли євроакції на початку 80-х років XX ст. на додаток до облігацій, конвертованих у акції, та іноземних акцій. Продаються на євроринках і котируються у будь-якому фінансовому центрі;

- іноземні облігації— ЦП, що емітовані нерезидентом у національному фінансовому центрі та у національній валюті. Валюта їх емісії є іноземною для емітентів, а відносно облігацій - регламентується законодавством країни - емітента. На практиці обіг іноземних облігацій відповідає принципам євроринків.

Розміщення відбувається на одному з національних ринків і гарантується синдикатом банків. Інвестори: страхові компанії, пенсійні фонди, ощадні банки, бо всі вони бажають понизити ризиковість вкладень. Зараз емітентами таких облігацій є США, Японія. Швейцарія.

Ринок єврооблігацій забезпечує більшу міжнародну мобільність капіталу, бо сприяє залученню широкого кола позичальників та інвесторів. Прискорюючи диверсифікацію фінансових активів, єврооблігації допомагають інвесторам швидко формувати портфель з найменшим ризиком. Випускаються єврооблігації у переважній більшості міжнародними корпораціями (2/3), решта - державними органами та міжнародними організаціями (= порівну). Таким чином, ринок єврооблігацій перетворився у важливе джерело фінансування інвестицій транснаціональних корпорацій. В той же час держави використовують єврооблігаційні позики для покриття дефіциту бюджету та рефінансування минулих позик.

Всі облігації міжнародного фінансового ринку діляться на три групи: облігації з фіксованою ставкою відсотка; облігації з плаваючою купонною ставкою: облігації, пов'язані з акціями емітента (дають право бути конвертованими в акції того ж емітента).

Бажання уникнути ризиків призвело до програми випуску євронот - короткострокових боргових цінних паперів на євроринку. Євроноти складаються з і-б місячних векселів та депозитних сертифікатів (7-365 днів) і випускаються першокласними позичальниками за межами походження валюти у межах середньострокових кредитних програм з банківською підтримкою (гарантією) розміщення. Ці євроноти забезпечують позичальнику більшу ліквідність, гарантії отримання кредиту (включаючи і резервний кредит на більший прибуток).

Великий ризик надання кредитів окремим країнам викликає необхідність визначення кредитного рейтингу країн-позичальників. У такий рейтинг входить оцінка економічного, політичного, трансфертного ризиків, що важливо як для кредитора, так і позичальника. Цим рейтингом займаються відомі у світі рейтингові агентства "Standard & Poor's" і "Mood's".

Міжнародний ринок прав (титулів) власності - це сфера продажу і купівлі цінних паперів, що засвідчують участь інвестора у капіталі підприємств. Інструментами цього ринку є акції та депозитарні розписки. Глобалізація ринку титулів власності ще не досягла рівня валютного ринку або ринку боргових зобов'язань, хоч схильність до розвитку та купівлі - продажу акцій та депозитарних розписок проявляється.

Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів). Деривативи використовуються для нейтралізації або передавання ризиків. Це відносно нові інструменти торгівлі фінансовим ризиком, вартість яких прив'язана до ціни інших активів (товарів, акцій, курсу валюти, процентної ставки). Існує біржова та позабіржова торгівля деривативами. У середині 90-х років ХХ ст. загальний обсяг річних контрактів, укладених на торгівлю фінансовими деривативами досяг об'єму 27 трлн. $США.' В операціях хеджування, як і в спекулятивних операціях, використовуються три різновиди строкових угод:

- форварди та ф'ючерси, або класичні строкові контракти:

- опціони. або строкові угоди з правом відмови від їх виконання;

- валютні та боргові свопи, або угоди, що ускладнені зустрічними обмінними операціями, пов'язані з негайною поставкою.

Сутність цих строкових угод була розкрита раніше (тема 7).

Міжнародний фінансовий ринок залежить від національних фінансових ринків, а останні залежать від першого. Тому важливим показником ринку є його капіталізація. Вона зазвичай обчислюється сумою ринкових вартостей усіх компаній, які беруть участь на ринку. Ринкова ж вартість однієї компанії визначається добутком курсової вартості її акції на кількість акцій, що перебувають у обігу. По капіталізації найвищий показник має ринок акцій США, потім Японії.

14.2. Фінансово-кредитні установи парникового перерозподілу фінансових ресурсів

Фінансово-кредитні ресурси створюються і перерозподіляються не тільки на ринковій основі, про що йшла мова у попередньому підрозділі. В основному, у повоєнні роки, розвитком і ознакою цих ресурсів було створення міжнародних фінансово-кредитних установ, які виражали рух ресурсів, але вже не в ринкових інституціях, а на офіційному рівні, хоч частина ринку у цих відносинах все ж залишалась. Рух відображав інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Рух ресурсів між позичальниками і кредиторами регулювався угодами між державами та фінансовими організаціями глобального та регіонального рівня Па основі багатосторонніх угод між державами з метою сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримки рівноваги платіжних балансів країн, регулювання валютних курсів та надання кредитів і гарантування приватних позик за кордоном рух ресурсів набув міжнародний характер, бо з часом у світі значно збільшилась кількість проблем, які окрема держава вирішити самостійно не могла. Потребувалась співпраця з іншими країнами, у тому числі і валютно-фінансовій сфері.