Розділ «ТЕМА 14. ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ»

Були створені міжнародні валютно-фінансові установи, що на основі угод підтримували країни у фінансово-кредитній потребі. Досі немає ясності, як зрозуміти сутність цих установ: чи це міжнародні об'єднання урядів з приводу формування і виконання спільного бюджету та цільових фондів, (інколи навіть прямого фінансування - але в окремих випадках); чи це органи наднаціонального регулювання, які виходять за межі однієї країни і мають постійну структуру органів регулювання. Однак, розгалужена структура цих інститутів, їх постійно зростаюча роль у світі, у задоволенні потреб світового господарства, потребують їх більш детального вивчення. Після створення ООН—Організації Об'єднаних Націй (1945 p.), світовій громаді необхідно було створити такі організації (під егідою ООЩ як ЮНКТАД - конференцію з торгівлі і розвитку; ЮНІДО - організацію з промислового розвитку; Європейську економічну комісію та інші. Найважливіші з них — Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Вони стали важливою ланкою міжнародної структури валютних і фінансових відносин. Розглянемо це більш детально.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - наднаціональна валютно-кредитна організація, яка має статус спеціалізованої представницької установи ООН. Розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Про зростання важливості МВФ свідчать дані про його членів: у 1959 році - 49 держав; у 1970 - 116; у 1992 - 157; у 2001 - 181 держава. З вересня 1992 року і Україна стала членом Фонду. МВФ; зараз - це організація, діяльність якої набула глобального та універсального характеру. МВФ має наступні завдання своєї діяльності:

сприяння розвитку міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин;

підтримка рівноваги платіжних балансів країн, які входять до МВФ;

допомога в організації багатосторонньої системи платежів за поточними операціями:

підтримка стабільного курсу валют;

надання коштів для покриття дефіциту платіжного балансу країн-учасниць.

Ці завдання зафіксовані в Статуті МВФ. Діючи у рамках цих завдань, МВФ надає кредити країнам-членам МВФ. Основі форми кредитування включають: г безпосереднє фінансування прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється у межах її резервної та кредитної часток; г поетапне фінансування у випадках тривалих проблем з платіжним балансом (наступний етап після безпосереднього фінансування);

- пільгове фінансування, пов'язане з пільговими кредитами країнам, що розвиваються (під 0.5% терміном до 10 років);

- компенсаційне фінансування у разі непередбачуваних обставин для дефіциту платіжного балансу, зумовленого скороченням експортних надходжень, зростанням витрат на імпорт зерна, стихійним лихом:

- фонд підтримки структурних перетворень для країн, які здійснюють перехід від планової до ринкової економіки.

Співробітництво України з МВФ у межах кредитних програм проходило по наступних етапах:

у 1994-1995 pp. Україні було надано фінансову допомогу у вигляді STF позики (Systemic Transformation Facility) на суму 498,7млн. СПЗ або на 763,1 млн. $ США. Проте програму було завершено завчасно внаслідок невиконання Україною низки умов МВФ;

1995-199Н роках Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1935 млн.$ США за трьома річними програмами "стенд-бай" (Stand-By);

1998-2002 роках реалізувалась програма EFF (Extended Fund Facility): було намічено отримати кредиту на суму 2,6 млрд. $ США, але МВФ надав тільки 1591,0 млн. $ США. які були спрямовані на поповнення валютних резервів НБУ;

2004-2005 роках, після завершення програми EFF. уряд України перейшов до подальшого співробітництва з МВФ на безкредитній основі по програмі профілактики "стенд-бай" і у рамках досягнутих угод отримав зарезервований кредит, що дорівнював 30% квоти України.

Фахівці МВФ неодноразово пропонували низки заходів щодо покращення економічного стану в Україні, серед яких:

- забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики:

- проведення структурних реформ;

- забезпечення бездефіцитності бюджету;