Розділ «ТЕМА 12. КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ І КРЕДИТНІ РЕФОРМИ»

Утворення нової кредитної системи в Україні як самостійній державі призвело до формування 1-го рівня - НБУ і 2-го рівня - комерційних банків і фінансово-кредитних установ, що здійснюють окремі банківські операції. Таким чином, кредитна система України включає Національний банк України, комерційні банки, небанківські кредитні установи, спілки і асоціації кредитних організацій, банківські групи і холдинги, а також банки, філії і представництва іноземних банків і фінансово-кредитних установ. Будується вона на тих же принципах, що і в державах з розвиненою ринковою економікою, пристосовується до проведення реформ, і усе більшою мірою відбиває потреби ринкового господарства, хоча багато сторін її ще потребують значного вдосконалення. Вдосконалення кредитної системи здійснюється в ході кредитних реформ, про що буде сказано нижче. З урахуванням сказаного, кредитна система України в найбільш загальному вигляді може бути представлена наступною схемою (рис. 12.1.).

Рис. 12.1. Структура кредитної системи України

12.2. Банки як провідні фінансові посередники. Банківська система України

Фінансове посередництво г прямим наслідком функціонування грошового ринку, про який йшла мова раніше. Грошовий ринок з точки зору зв'язку між кредитором та позичальником може бути розділений на дві сфери: сферу прямого фінансування і сферу непрямого, або опосередкованого фінансування. Згідно з таким критерієм пряме фінансування з'єднує продавця і покупця грошей безпосередньо, тобто вони вирішують питання купівлі-продажу напряму один з одним. У цій сфері виділяються два напрями руху грошей: перший напрям - це капітальне фінансування, коли покупці грошей залучають їх у свій оборот і використовують для цього інструмент акцій; другий напрям — це канал запозичень, при якому покупці використовують як інструмент залучень облігації і інші цінні папери і потім вводять кошти у свій оборот. Сфера прямого фінансування відіграє важливу роль у економіці: це і вибір найвигідніших умов купівлі грошей; це і безпосереднє знайомство продавця і покупця грошей (і можливість уникнути зайвих ризиків); крім цього сфера прямого фінансування впливає через механізм конкуренції на сектор непрямого фінансування, що веде до зниження цін та розширення асортименту послуг. Тому цілком закономірно, що сфера прямого фінансування розвивається швидкими темпами у структурі грошового ринку.

Сфера непрямого фінансування - зв'язок між продавцем і покупцем грошей опосередковується третьою особою - фінансовим посередником, який спочатку акумулює ресурси, а потім продає їх кінцевим споживачам, причому від свого імені. Це не технічні посередники; вони створюють свої зобов'язання і вимоги, причому ці інструменти виступають у вигляді самостійних на грошовому ринку і сприяють появі нових грошових потоків.

Принципова роль таких посередників полягає у тому, що акумуляція грошових коштів та їх цілеспрямоване розміщення допомагає швидко і вигідно перемістити гроші від кредитора до позичальника. Тому сфера фінансового посередництва є не тільки об'єктивно існуючою, але і вкрай необхідною в ринкових умовах господарювання. Фінансові посередники цієї сфери економлять час та витрати на пошук кредитора, реалізують всі вигоди та можливості грошового ринку. Реалізуючи свої функції, фінансові посередники часто проникають у сферу прямого фінансування як технічні посередники. Фінансове посередництво відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Брокери і дилери діють за дорученнями клієнтів, самі не створюють ніяких зобов'язань і отримують дохід у вигляді комісійних. Фінансові ж посередники діють на ринку від свого імені, створюють власні зобов'язання і вимоги і формують дохід у вигляді різниці між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, що пов'язані з їх залученням.

До числа фінансових посередників можна віднести:

- банки;

- страхові компанії:

- інвестиційні фонди;

- трастові компанії;

- пенсійні фонди;

- кредитні товариства тощо.

За місцем і ролі, яку вони виконують на грошовому ринку, виділяють:

- банки;

- небанківські кредитно-фінансові установи.

Окреме виділення банків, як фінансових посередників, зумовлено тим. що по-перше, банки можуть не тільки акумулювати тимчасово вільні кошти кредиторів, а й самі створюють депозитні гроші у процесі своєї кредитної діяльності: по-друге, через банки проходять всі розрахунково-касові операції всіх інших фінансово-кредитних суб'єктів, тому банки знають де і у кого знаходяться вільні кошти, які можна тимчасово мобілізувати і використати. У законодавстві різних країн - групування фінансових посередників трактується по-різному. Причинами тут можуть бути дві:

1) відсутність однозначного розуміння самого поняття "банк";

2) відсутність загальновизнаних критеріїв класифікації всіх фінансових посередників.

Автори підручника вважають, що головним критерієм є класифікація фінансових посередників на: