В Україні організовано виробництво лакофарбових матеріалів, їх випуск налагоджено в багатьох містах усіх регіонів (Дніпропетровськ, Маріуполь, Донецьк, Харків, Кривий Ріг, Київ, Ніжин, Львів, Борислав, Одеса та ін.). '
На використання вітчизняної та імпортної сировини (ільменітові руди) зорієнтовані підприємства виробництва оксиду титану у Сумах та Красноперекопську.
Гумова – промисловість виробляє тисячі найменувань різноманітної продукції. Вона представлена Дніпропетровським шинним, Білоцерківським комбінатом шин та гумоазбестових виробів, Київським AT “Київ-Гума”. Київським і Сумським регенераторними заводами, підприємствами у Бердянську,
Запоріжжі. Харкові, Одесі, Ніжині та інших містах. Сажу виробляють у Дашаві, Стаханов) та Кременчуці.
Виробництво хімічних волокон та ниток зосереджено в Києві, Черкасах, Житомирі, Чернігові. Виробничий процес на підприємствах цієї галузі в значній мірі залежить від імпортної сировини. Так, для виробництва віскозних ниток необхідна целюлоза, яку в Україні виготовляють в обмеженій кількості, до того ж незадовільної для цього виробництва якості.
Підприємства з виробництва смол та пластмас розміщені в районах видобутку кам'яного вугілля, нафти, газу (Донбас, Придніпров'я).
Значне місце у хімічній промисловості належить фармацевтиці. Перше промислове підприємство хіміко-фармацевтичного профілю в Україні виникло в 80-х роках XIX ст. в Одесі. Хіміко-фармацевтичні підприємства були споруджені в Миколаєві, Харкові, Кременчуці, Львові та інших містах. У повоєнні роки збудовано Київський завод медичних препаратів; центрами виробництва вітамінів є Київ, Умань, Одеса. В загальному в Україні функціонує близько 80 хіміко- фармацевтичних заводів і фабрик.
Найбільшими центрами фармацевтичної промисловості в Україні є: Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Лубни, Горлівка та ін.
Основні перспективи розвитку хімічної промисловості України
• 1. Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства, впровадженню хімічних технологій у промисловості та сільському господарстві, інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.
• 2. Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості: унікальні родовища природної сірки у Прикарпатті (Роздал, Язів, Яворів), значні родовища калійних солей (Калуш- Голинська і Стебницька групи), практично необмежені поклади кам'яної солі в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), Закарпатті (Солотвино) і Прикарпатті (Болехів. Дрогобич). Невичерпні запаси самосадної солі в озерах і лиманах Причорномор'я та Криму, особливо багате на хлоридні солі натрію, магнію і брому озеро Сиваш. Сировинну базу хімічної промисловості України становлять також вугілля, продукти коксового виробництва, горючі гази і нафта. Завдяки розгалуженій системі трубопроводів підприємства органічної хімії наближаються до районів масового споживання її продукції.
• 3. Перспективним є розвиток фармацевтики. Останнім часом в галузі йде процес запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки. Деякі зарубіжні фірми почали виробництво запатентованих препаратів на українських заводах. Фармацевтична промисловість України має у своєму складі близько 90 підприємств. В Україні вступив в дію потужний завод “Фармація”, який належить і концерну “Стирол”. Цей завод виготовляє біля 950 млн. таблеток і капсул на рік. Розміщується він у м. Горлівка.
• 4. У хімічній промисловості використовуються різні види енергії: електричну, теплову, механічну, світлову, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара, гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повітря, інертні гази. Хімічна промисловість наложить до енергомістких. Однією із перспектив розвитку хімічної промисловості є зменшення енергомісткості виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Хімічна промисловість відноситься до критичних виробничих галузей України, оскільки для виробництва головних видів хімічної продукції використовується імпортна сировина. Розвиток хімічної галузі залежить від критичного імпорту газу, нафтопродуктів, фосфоритів, целюлози, каучуку та циклічних вуглеводнів. Більша частина виробництва неорганічних продуктів представлена повним циклом. Хімічна і нафтопереробна промисловість відносяться до галузей, що виробляють матеріали, питома вага яких у промисловому виробництві становить близько 7%. Доля експорту у загальному експорті держави складає близько 13% (основними продуктами експорту є аміак, азотні добрива та шини). Головними споживачами хімічної продукції в Україні станом на 1996 рік є промисловість (всього) – 28,4%, сама хімічна галузь – 12,0%, агропромисловий комплекс – 10,1%, електроенергетика – 2,6%, будівельний комплекс – 2,1%, машинобудування – 2,8%, транспорт – 2,3%.
Хімічний комплекс комбінується з чорною та кольоровою металургією, нафтопереробною, легкою, харчовою, машинобудівною та лісовою промисловістю, агропромисловим комплексом тощо. Завдяки складній системі зв'язків утворюються поєднання виробництв, з яких формуються міжгалузеві комплекси.
Загальна характеристика хіміко-технологічних процесів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. ХІМІЧНА ТА НАФТОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ“ на сторінці 3. Приємного читання.
