Усі недержавні випуски бон можна класифікувати за чотирма основними критеріями (див. Рис. 13.4.1). Як видно з даних рисунка, емітентами виступали, насамперед, населені пункти. Першим містом на території України, яке у XX ст. випустило свої бони, був Львів. Згідно з ухвалою ради міста від 11 вересня 1914 р. було запроваджено бони номіналом одна крона, що були обов'язковими до приймання на території гміни м. Львова за вартістю однієї австро-угорської крони. При цьому міська каса зобов'язувалася здійснювати їх обмін у будь-якій кількості на банкноти державної емісії починаючи від 20 крон. Випущені бони мали серію та номер, підписувалися президентом м. Львова і двома його заступниками. Якщо попервах свої підписи вони ставили власноруч, то згодом, через зростання попиту на ці приватні гроші, використовувалося факсиміле. Всього таких бон було випущено близько 600 000 примірників. Основною причиною їх емісії була нестача обігової монети номіналом одна крона, яка, виготовлена зі срібла, з початком війни одразу щезла з обігу.
Масово емісії бон розпочались у 1918-1919 рр. Відомо, що власні гроші випускалися більш як у 80 населених пунктах, не враховуючи громад, які випускали бони для потреб національних щільно заселених осередків. Основною причиною такого заходу була нестача українських грошей для забезпечення повноцінного грошового обігу. Особливо це давалося взнаки на територіях і в містах, близьких до воєнних дій, а також у великих торговельних центрах країни.
Одним із перших міст, яке розпочало випуск місцевих грошей, був Житомир. 14 лютого 1918 р. від уряду УНР він отримав дозвіл видавати власні бони. При цьому вказувалося на обов'язковість написів державною мовою і наявність слів "Українська Народна Республіка". Стосовно державної мови вимоги було дотримано, одначе назва країни не з'явилася. На житомирських карбованцях було вказано, що всі розмінні білети забезпечено державними кредитовими білетами і п'ятипроцентними короткостроковими зобов'язаннями Державної скарбниці, які перебувають у Житомирському відділенні Державного банку. Ці бони прирівнювалися до державних кредитових білетів та були обов'язковими в розрахунках на території Жи- ; томира. На розмінних білетах містилися підписи міського голови та бухгалтера. Попит на ці грошові знаки швидко зростав, і вже 20 березня 1918 р. міська дума Житомира ухвалила додаткову емісію обсягом 3 млн крб.
Близькість Житомира до лінії фронту зумовила часту зміну влади. Так, у 1918-1920 рр. вона змінювалася там 11 разів. Очевидно, це вплинуло на те, що написи на черговій серії розмінних білетів (50, 75,100 і 250 руб.) було зроблено російською мовою.
Таблиця 13.4.1
Найбільші міста - емітенти бон на українських землях (1914-1920 рр.)
| Місто | Назва, грошовий вимірник | Мова друку | Номінали | Період обігу |
| Житомир | розмінні білети, карбованці | українська | 1,3,5 | 1918-1920 рр. |
| Житомир | рублі | російська | 50, 75,100, 250 | 1919-1920 рр. |
| Єлисаветград (Кіровоград) | розмінні білети, рублі | російська | 1.3,10, 25, 50 | 1918-1920 рр. |
| Кременець | розмінні білети, карбованці | українська | 3, 5, 10 | 1919-1920 рр. |
| Кременець | бони, марки | польська | 1.3,5 | 1920-1921 рр, |
Продовження таблиці 13.4,1
| Місто | Назва, грошовий вимірник | Мова друку | Номінали | Період обігу |
| Луцьк | бони, рублі | російська | 1,3 | 1918 р. |
| Луцьк | розмінні знаки, гривні | українська | 2, 6,10, 20 | 1919-1920 рр. |
| Львів | бони, крони | польська | 1,5,10, 20 | 1914-1919 рр. |
| Львів | асигната касова, крони, бони | польська | 100 | 1915-1920 рр |
| Львів | гелери | польська | 50 | 1919-1920 рр. |
| Львів | крони | польська | 1 | 1919-1920 рр. |
| Одеса | розмінна марка, копійка | російська | 15,20, 50 | 1917-1920 рр. |
| Одеса | розмінний білет, рублі | російська | 3, 5,10, 25, 50 | 1917-1920 рр. |
| Проскурів [Хмельницький] | бони або дрібні грошові знаки, гривні/карбованці | українська | 2/1; 5/2.5; 6/3; 10/5; 20/10 | 1919-1920 рр. |
Така ж мова використовувалася на розмінних білетах Єлисаветграда. їхньою характерною рисою було те, що емітентом виступало Єлисаветтрадське відділення Народного банку, і тому на них були підписи управителя та касира банку. Ці розмінні білети забезпечувалися державними кредитовими білетами і п'ятипроцентними зобов'язаннями Державної скарбниці, що перебували у відділенні банку.
Характерними для доби визвольних змагань були емісії Кременця. Якщо 1919 р. випустили розмінні білети у карбованцевому вимірнику українською мовою, то з польською окупацією незмінним залишився на бонах лише герб міста, а мову друку і номінал змінили на польські.
Надзвичайно потужні емісії здійснювала Одеса. Ініціаторами випуску розмінних білетів і марок стали члени Комітету кредитних установ міста (їх перелік містився на реверсі розмінних білетів). 9 грудня 1917 р. було прийнято "Проект Драго" про емісію одеських розмінних знаків. За основу номіналів і основних барв цих знаків узяли російські довоєнні гроші 3, 5 і 10 рублів, на яких переважали відповідно зелений, синій і червоний кольори. На цих знаках містилися підписи міського голови і казначея. Згодом випустили розмінні марки, автором проекту яких був відомий український художник
Амвросій Ждаха. Гроші Одеси мали презентабельний вигляд і знайшли визнання не тільки в місті, а й у всій Херсонській губернії. Згідно з міжміськими угодами розмінні білети отримали Миколаїв і Херсон. Розміри емісії та номінали постійно розширювались і в другій половині 1918 р. вже вимірювалися сотнями мільйонів карбованців. Упевненість і довіра до грошей Одеси пояснювалися великим торговельним капіталом, який обертався в морській столиці України.
Своєрідними й цікавими були емісії Проскурова (Хмельницький). Одночасно назва значилась як бон чи дрібний грошовий знак, а також подавався номінал у гривнях і карбованцях. Бони підписував міський голова М. Сікора. Детальне тлумачення вартості грошових знаків, вочевидь, мало полегшувати їх використання.
Емітентами самобутніх грошей виступали єврейські громади. Найчастіше для назви цих бон використовувалися найменування бухгалтерських документів, а грошовими вимірниками були гривні або карбованці. Так, Дунаєвецька єврейська громада випускала розписки українською мовою у гривнях. Громада м. Корець емітувала ордери російською мовою в рублях, на яких зазначалося, шо пред'явник цього ордера має отримати від Корецької єврейської громади, наприклад, 1 рубль. Такий ордер мав підписи голови правління, члена ради і діловода.
Характерними були емісії бон західноукраїнських міст, що їх розпочали емітувати після злуки ЗУНР і УНР для забезпечення потреб грошового обороту. Практично всі вони випускались українською мовою у гривнях. Одним із перших міст, де було здійснено емісію таких бон, був Тернопіль (20 лютого 1919 р.). 2 квітня 1919 р. у Золочеві випустили "касові посьвідки" номіналами 5 і 10 гривень із таким написом на 10 гривнях: "Державна каса уряду податкового в Золочеві виплатить в заміну за десять штук таких посьвідок державну ноту п'ятдесят карбованців або сто гривень". Вони містили підписи представника окружної військової команди, державного повітового комісара і комісаріату міста. Емітували свої бони також Броди і Сокаль. Обіг цих грошових знаків був обмежений дуже коротким періодом - терміном перебування Українських Січових Стрільців на західноукраїнських землях. Після цього представники польського уряду їх знищували. Відомий випадок, коли бони Сокаля спалили на подвір'ї банку.
До другого виду емітентів належали відомства, союзи кооперативів, різноманітні професійні об'єднання споживачів та банки. Для останніх спостерігалися певні особливості, а саме:
• 1) емісії здійснювалися Державним банком, Українським народним кооперативним банком та іншими центральними кредитними установами через їхні відділення в губерніях і найбільших містах України для забезпечення розрахункових операцій з клієнтами;
• 2) випуски мали назву чеків і виконувалися на типових бланках у карбованцях довільних номіналів відповідно до потреб клієнтів;
• 3) емітовані чеки були дійсними протягом 10 днів, але через потребу у грошовій масі термін їхньої дії продовжувався, про що чинився напис на зворотнім боці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавні грошові емісії на українських землях“ на сторінці 1. Приємного читання.
