Банки на українських землях у складі Російської імперії

Історія грошей і банківництва

Проведена економічна реформа кінця 1850 - початку 1860-х рр. привела до активізації розвитку банківської справи на українських землях. Поруч із конторами Держбанку (в Києві, Харкові та Одесі) створювались іпотечні банки: Земський банк Херсонської губернії в Одесі (1864 р.), Харківський (1871 р.), Київський (1872 р.), Бессарабсько-Таврійський в Одесі та Полтавський земельний банки. Було відкрито також відділення російських державних іпотечних банків (Селянського поземельного та Державного дворянського земельного).

Метою створення Земського банку Херсонської губернії було довгострокове кредитування землевласників у цьому регіоні. Основний капітал у розмірі 100 тис. руб. сформували за рахунок отриманої від уряду позики. Згідно із статутом цього банку дія новоствореної кредитної установи поширювалася на Херсонську, Катеринославську, Таврійську та Бессарабську губернії.

Банк видавав позики терміном на 34 роки та 11 місяців під 6% річних, беручи в заставу земельну власність. Позики видавалися заставними листами на суму не більше 50% від оціненої вартості землі. Заставні листи забезпечувалися всім заставленим у банк майном, а також запасним капіталом і всією власністю товариства. На

1 січня 1881 р. основний і запасний капітали банку становили 2,7 млн руб., сума випущених заставних листів - 48,7 млн руб. Утім, через брак місцевої ініціативи кредитні установи типу Земського банку Херсонської губернії не набули належного розвитку.

У 1871 р. було створено Харківський земельний банк - перший акціонерний земельний банк Російської імперії, статут якого майже дослівно повторювали інші земельні банки України. Він видавав позики під заставу землі та міської нерухомості в Харківській, Воронезькій, Катеринославській, Курській, Полтавській та інших губерніях. Початковий капітал банку, утворений завдяки випускові 5000 акцій по 200 руб. кожна, становив 1 млн руб. Згодом він зріс до 8 млн руб. Довгострокові позики під заставу землі надавалися на 43,5 року, під заставу будівель - на 18 років і 7 місяців.

Київський земельний банк розпочав діяльність на підставі затвердженого 1872 р. статуту. Його основний капітал становив 5 млн руб. Банк здійснював як довгострокове (до 66 років і 2 місяців - під заставу землі та до 38 років і 4 місяців - під заставу міської нерухомості), так і короткострокове (строком до 3 років) кредитування.

Систему іпотечного кредитування, представлену акціонерними банками, доповнювали два приватні земельні банки, що виникли у 80-90-х роках XIX ст. Це - Сільський банк графині О. Браницької в Білій Церкві (1875 р.) і Сумський селянський банк, відкритий 1885 р. коштом мільйонера-цукрозаводчика І. Г. Харитоненка. Вони були вузькорегіональними банками, дія яких обмежувалась у першому випадку губернією, а в другому - повітом.

Банк Олександри Браницької мав статутний фонд у 285,7 тис. руб., видавав кредити до 1000 руб. під 6% річних. Максимальний термін банківського кредиту - 25 років. Предметом застави була земля (60% її вартості).

Сумський банк Івана Харитоненка мав фонд у 50 000 руб. Цей банк видавав на трирічний термін позички як окремим домогосподарям (до 300 руб.), так і сільським громадам (до 3000 руб.) під 6% річних. Нагляд за діяльністю банку здійснювали Сумські повітові земські збори. Позички видавалися тільки кредитоспроможним особам за наявності відповідного посвідчення від місцевого селянського начальника. Умовою надання кредиту сільській громаді була гарантія повернення його за круговою порукою.

Українську банківську систему у сфері довгострокового кредитування доповнювали ще два казенні іпотечні банки - Державний дворянський земельний банк і Селянський поземельний банк, які мали мережу своїх відділень в Україні.

Державний дворянський земельний банк заснував у 1885 р. уряд для надання кредитів лише спадковим дворянам під заставу землі. В Україні діяльність багатьох відділень банку була не вельми активною. Так, на 1 січня 1910 р. у його київському відділенні від часу заснування було закладено всього 699 маєтків. Позики в цьому банку перебували у безпосередньому віданні міністра фінансів. Спершу термін позички обмежили 48 роками і 8 місяцями. Що ж до суми кредиту, то вона не могла перевищувати 60% вартості маєтку, лише у виняткових випадках ця сума зростала до 75%.

Банк допомагав дворянам у вигляді відстрочення сплати процентів за користування кредитом і позиченої суми, частково списував несплати. Саме цим банк гальмував розвиток капіталізму на селі. Царський уряд всіляко підтримував діяльність Дворянського банку: за рахунок держави він сплачував його збитки, знизив 1897 р. розмір проценту за позиками, що їх видавав банк, дозволив приєднувати до капітального боргу несплати дворян за одержаними позиками. Тривати довго це не могло. На початку XX ст., коли ресурси державного бюджету вичерпалися (війна 1905-1906 рр., революція 1905 р.), Дворянський банк виявився неспроможним продовжувати своє існування. Відтак, 1910 р. усі його справи перейшли до установ динамічного Селянського банку

Селянський поземельний банк (1882 р.), на відміну від Державного дворянського земельного, кредитував у переважній більшості заможних селян, допомагаючи дворянам вигідно продавати їхню землю. Особливістю діяльності банку було те, що він, окрім надання кредитів селянам для придбання землі, мав право сам купувати поміщицькі маєтки з метою перепродажу їх дрібним землевласникам.

Послугами банку користувались як сільські товариства, так і окремі селяни. Позики надавали спершу на 24,5 року (під 8,5% річних) або на 34,5 року (7,5% річних), згодом максимальний термін позики збільшився до 55,5 року. Розмір кредиту не повинен був перевищувати 75% вартості заставленої землі. Поступово процент за кредит знижувався. Так, 1906 р. за максимального терміну в 55,5 року він становив лише 4,5%. У 1908 р. Селянський банк, узгоджуючи свою діяльність із загальними землевпорядними заходами, видавав позики на купівлю землі до 90% її оцінки, в разі купівлі землі в одноосібне володіння відрубною ділянкою - до 95%, в разі переселення на ділянку - до 100%. А в серпні 1909 р. він оголосив, що позички видаватимуться лише тим, чию надільну землю буде виокремлено в одну чи дві ділянки. Такі заходи мали стимулювати розвиток індивідуального селянського господарства фермерського типу, яке після 1906 р. досить швидко утверджувалося в усіх регіонах імперії.

Відділення Селянського поземельного банку було відкрито у Волинській, Катеринославській, Київській, Подільській, Полтавській, Чернігівській та Херсонській губерніях. Особливо активно провадило свою діяльність відділення у Київській губернії. Зокрема, за 1883-1910 pp. тут було отримано 9010 позик (4,3% від загальної кількості по Росії) та куплено 245 828 десятин землі ( 1,8% від загальноім перського показника).

Фінансово-кредитна система Х1Х-ХХ ст. на українських землях, що входили до складу Російської імперії, представлена ще й акціонерними банками: Харківським торговельним (1868 p.). Київським приватним комерційним (1868 p.), Миколаївським комерційним (1872 p.), Катеринославським комерційним (1872 p.), Кременчуцьким комерційним (1872 p.), Кам'янець-Подільським комерційним, Бердичівським ( 1873 p.), Херсонським комерційним (1873 p.), Одеським обліковим (1879 p.), Одеським торговельно-промисловим (1888 р.) та іншими банками.

До 1880 років акціонерні комерційні банки не відігравали значної ролі у кредитній системі країни, поступаючись за обсягами своїх операцій малим місцевим банкам (товариствам взаємного кредиту і міським банкам). Домінував у кредитній сфері як за обсягами операцій, так і за мережею своїх філій Державний банк. Лише на початку 1890 років розпочалося стрімке зростання вагомості акціонерних комерційних банків. Але більшість із них недовго працювала на українському ринку банківських послуг. Уже 1917 р. в Україні налічувалося лише 5 місцевих комерційних акціонерних банків: Київський приватний комерційний банк, Одеський купецький банк, Одеський дисконтний банк (із філіями в Миколаєві й Кишиневі), Київський торговельний промислово-позиковий і Київський єпархіальний банки (два останні засновано аж у травні 1916 p.).

Поясненням цьому є реалізація багатолітньої політики Міністерства фінансів Росії, яка полягала в обмеженні кількості діючих комерційних банків і створенні різноманітних перешкод за спроб заснування нових. Функціонування місцевих акціонерних банків було ускладнено ще й ростучою конкуренцією з боку столичних банків (московських і санкт-петербурзьких), які швидко збільшували кількість своїх філіалів по всій території імперії, зокрема в Україні. Зменшення кількості місцевих акціонерних банків відчутно вплинуло на малі та середні підприємства: адже місцеві кредитні інституції надавали невеликі короткострокові кредити, які задовольняли потреби саме цих категорій підприємств.

Домінуючі позиції з великомасштабного кредитування промисловості зайняли російські столичні банки, створені у післяреформений період. До них належали: Петербурзький міжнародний комерційний банк, Російський банк для зовнішньої торгівлі, Російський торговельно-промисловий та Російсько-азіатський банки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банки на українських землях у складі Російської імперії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. ВИНИКНЕННЯ Й СУТЬ ГРОШЕЙ ТА БАНКІВ

  • Класифікація грошей

  • Умови виникнення і форми банківництва

  • Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності

  • Тема 2. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

  • Монетні системи Стародавньої Греції

  • Виникнення банків

  • Банківські операції у Стародавній Греції

  • Тема 3. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

  • Класифікація грошей у Стародавньому Римі

  • Банківництво Стародавнього Риму

  • Давньоримські монети у грошовому обігу на українських землях

  • Тема 4. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї

  • Грошове господарство Боспорського царства

  • Гроші та банківництво в Ольвії

  • Гроші Херсонеса

  • Тема 5. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ

  • Вандали

  • Лангобарди

  • Епоха феодального денарія

  • Німеччина

  • Період гроша і флорина, поява талерів

  • Франція

  • Німеччина

  • Розвиток банківництва в середньовічній Європі

  • Тема 6. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Виникнення та еволюція гривні

  • Карбування монет руськими князями

  • Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі

  • Тема 7. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШЕЙ ТА БАНКІВНИЦТВА В ПЕРІОД ІСНУВАННЯ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Руські гроші, карбовані у Львові

  • Монети Володимира Ольгердовича

  • Тема 8. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДОБИ

  • Проблема власної грошової одиниці для козацького війська

  • Грошовий обіг в Україні після союзу з Московією

  • Грошовий обіг та банківські інституції в Західній Україні

  • Тема 9. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • Перші паперові гроші на українських землях

  • Становлення банківської системи Російської імперії

  • Банки на українських землях у складі Російської імперії
  • Тема 10. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ

  • Особливості банківської системи на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини

  • Приватні гроші на українських землях

  • Тема 11. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В ЕПОХУ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

  • Грошові реформи та банківництво Франції

  • Грошово-банківська система Німеччини

  • Стандартизація грошових систем у Західній Європі

  • Тема 12. БАНКИ ГАЛИЧИНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Українські кооперативні банківські установи в Галичині

  • Іпотечні банки Галичини

  • Побожні банки вірмен у Львові

  • Тема 13. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УНР

  • Гроші та банківництво Української Держави (гетьман Скоропадський)

  • Грошова система директорії (В. Винниченко, С. Петлюра)

  • Недержавні грошові емісії на українських землях

  • Тема 14. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ СРСР

  • Грошовий обіг на українських теренах під час другої світової війни

  • Грошовий обіг в СРСР після Другої світової війни

  • Банківська система СРСР

  • Висновки

  • Тема 15. ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН - УПА

  • Грошові документи ОУН - УПА в період німецької окупації України

  • Грошові документи ОУН - УПА в 1944-1953 рр.

  • Емітування українських грошових документів за межами України

  • Тема 16. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-БАНКІВСЬКОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ 1991 р.

  • Купоно-карбованцева грошова система в Україні

  • Організація випуску української монети

  • Грошова реформа 1996 р.- введення гривні

  • Тема 17. УКРАЇНА В ГРОШОВО-БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ ЄВРОПИ

  • Особливості грошово-банківської системи України в період глобалізації

  • Закордонний досвід і перспективи української гривні в умовах після запровадження євро

  • Цілі, завдання і способи зміцнення грошово-банківської системи в Україні

  • Висновки