Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі

Історія грошей і банківництва

Виникнення банківництва і кредитних відносин пов'язане зі зрілістю товарного виробництва, обміну, грошового обігу, монетної справи. З попередньо викладеного випливає те, що в Київській Русі монетарно-грошові відносини сягнули досить високого ступеня розвитку, бо сам факт появи національної монети із зображенням київських князів є тому підтвердженням. Водночас слід відзначити певний еклектизм монетарно-грошової системи, наявність значних резервів її вдосконалення, пристосування до потреб розвитку приватновласницької й товарно-грошово-обмінної економіки. Очевидно, це творило певне середовище для зародження банківсько-кредитних відносин і виникнення відповідних їм установ. Утім, тут потрібні спеціальні наукові пошуки, бо досі цей аспект належно не висвітлено.

Головним джерелом для вивчення кредитних відносин у Київській Русі є Руська Правда. Особливо багато уваги відповідним аспектам присвячено в її розширеній редакції, де є статті про боргове зобов'язання, позики, проценти і т. д. Вони категоріально та інсти-туціально пов'язані з грошово-банківською системою. Так, у ст. 43 вказано, що коли позикодавець вимагає сплати боргу, а боржник не хоче його повернути, то кредитор повинен представити свідків (послухів), які мають іти до присяги. Крім того, було встановлено штраф у розмірі 3 гривень за ухилення від сплати боргу протягом багатьох років.

Руська Правда також регламентувала повернення грошей, що були віддані іншому купцеві на закупівлю товарів чи для обороту з прибутку. У цьому випадку наявність свідків не була обов'язковою. До присяги мусив іти боржник, якщо його звинувачували у присвоєнні грошей, а він відмовлявся. Така процедура пояснювалася тим, що обидва купці творили товариству на віру і мали довіряти один одному. "Хто передасть кому-небудь своє майно на зберігання, - йшлось у ст. 45 Руської Правди, - свідка при цьому непотрібно і якщо господар почне шукати більше, ніж віддав, то зберігач майна повинен іти до присяги", тому що останній надавав послугу, робив добро своєму колезі.

У трьох статтях (46,47, 48) Руської Правди йшлося про проценти з позики. У статті "Про ріст", тобто про процент, зазначено: "Хто віддає гроші в рез або мед на наставу, або хліб у присип, той зобов'язаний мати при цьому свідків; і як він домовлявся, так йому і брати процент". "Рез" - це процент з грошей, відданих у ріст. "Настава" чи "присип" також означали повернення позики, наданої товарами, з надбавкою, тобто процентами.

У статті "Про місячний процент" сказано: "Місячний процент за короткострокової позики брати позикодавцеві за договором: якщо ж борг не буде сплачено протягом усього року, то розраховувати процент з нього в треть, а місячний процент скасувати. Якщо не буде свідків, а борг не перевищує трьох гривень кун, то позикодавець повинен іти до присяги у своїх грошах; якщо борг більше трьох гривень кун, то сказати позиводавцеві: "Сам винен, що так роздобрився - віддав гроші без свідків".

Є різні версії щодо терміна "в треть". Одні дослідники, виходячи з того, що дозволений рівень процентів дорівнював 20, а в треть було дозволено брати два рости, визначали їх рівень 40 відсотками. За іншою версією, стягування "резів в треть" відповідало сплаті їх за третинами року. Але найбільш поширена думка полягає в тому, що слова "в треть" означали отримання процентів "на дві третю", тобто за дві позичені гривні треба було віддати третю, що становило 50 відсотків за користування кредитом.

Інші положення ст. 47 вказують на те, що свідки були потрібні лише за угоди, яка перевищувала три гривні. В іншому випадку кредитор міг отримати свої гроші після принесення присяги.

Стаття 48 присвячена угоді, прийнятій після смерті Святополка, коли Володимир Всеволодович скликав у с. Берестові свою дружину - тисяцьких Ратибора Київського, Прокопія Білогородського, Станіслава Переяславського, Нажира, Мирослава, Івана Чудино-вича (боярина Олега Чернігівського). На тому з'їзді постановили: хто позичив гроші з умовою заплатити процент в треть, з того брати такий процент лише два роки і потому шукати лише капітал; хто брав такий процент три роки, тому не шукати й самого капіталу. Це підтверджує версію про те, що розмір процентів "в треть" означав 50 відсотків, бо, стягнений двічі, він дав розмір позиченого капіталу.

Наступна стаття встановлювала конкретний розмір процентів, які дозволялося стягувати за позикою. Якщо прийняти, що гривня складала 50 кун, то ті 10 кун, що були зазначені в документі, становили 20 відсотків річних.

У Руській Правді була також стаття, що опікувалася купцями, які втратили куплене за позичені гроші майно під час подолання морського чи річкового шляху, в результаті воєнних дій чи від пожежі, їм надавалося право відтермінування платежів за позиками. З іншого боку, якщо купець пропивав або заставляв цей товар у суперечках, а також втрачав його через власну безпорадність, то його доля віддавалася на волю кредитора. Останній вирішував, чи відтермінувати платежі, чи продати боржника в рабство.

"Якщо купцеві,- зазначено у ст. 51 Руської Правди,- що вже заборгував багатьом, із незнання довірить товар у борг купець з іншого міста або іноземний, а той потім почне відмовлятися платити йому, а за примусового стягнення будуть перешкоджати уплаті "перші позикодавці", такого неспроможного боржника продати на ринку і передусім заплатити борг повністю приїжджому купцеві, решту ж переділити між місцевими позикодавцями: якщо ж (замість того) проданий виявиться у боргу в держави, то спершу повністю заплатити казенний борг, а решту розподілити; але до розподілу не допускати кредитора, який брав із боржника високі відсотки".

Статтю з Руської Правди наведено повністю, щоби повніше відчути характер стосунків між кредитором і позичальником у Київській Русі, в якій позика і позичковий процент набирали щораз відчутнішого значення в товарно-майново-грошових відносинах. Заплутаність цих відносин вимагала втручання держави, їх узаконення в руському збірнику законів. Визначалася певна послідовність погашення боргів. Передовсім позичені кошти поверталися в державну скарбницю, далі - іноземцям і наприкінці - вітчизняним купцям, окрім тих, які стягували надто високі проценти.

Як бачимо, у Київській Русі не існувало централізованих банківських установ, а кредити надавалися купцями, в яких були тимчасово вільні кошти. Прості люди брали позики в лихварів, більшість із яких були євреями. Високі розміри процентів привели до повстання 1113 р. проти лихварів. Усіх євреїв за рішенням князівської ради було виселено за межі Русі з усім майном без права повернення.

Щодо паростків банківництва у Київській Русі в його хай і примітивній формі, то позитивним у тому процесі було вже те, що воно зароджувалося на власній економічній основі та в інтересах розвитку національної економіки та української людності. Якби намічений процес не було перервано і здеформовано монголо-татарською навалою, то, вочевидь, формування грошової системи та банківництва на національному грунті сягнуло би більших здобутків, ніж в умовах поневолення, окупації та колонізації.

Висновки

• 1. На українських землях ще до виникнення державного утворення під назвою Київська Русь були розвинені торгівля та обмін, які обслуговувалися товарними та іноземними монетними грошима. До середини X ст. в обігу перебували арабські монети - куфічні дирхеми, які дали назву руській грошовій одиниці ногаті. Основною причиною припинення їхнього надходження на Русь стала криза срібла на Сході.

• 2. Крім арабських, на ринках Київської Русі оберталися візантійські соліди та міліарисії, які стали взірцем і сировиною для виготовлення перших українських монет. В XI ст. на північноруські землі почали потрапляти західноєвропейські денарії. Але вже наступного століття їх надходження припинилося, що пояснюється погіршенням їхньої якості та воєнними діями.

• 3. Грошова система Київської Русі засновувалася на гривні. Це слово, що походило від прикраси (загривенника) або голови худоби, засвідчувало генетичний зв'язок грошей з використанням у їхній ролі худоби, шкурок куниць та інших пушних тварин. Існували три значення гривні: вагова, лічильна та монетна.

• 4. Лічильна гривня називалася гривнею кун І в різний час складала різну кількість монет (ногат, кун, різан та вивериць). З віками також змінювалася вагова гривня. Незмінними залишалися лише монетні гривні, які залежно від місця їхнього виготовлення чи знахідок були кількох типів: київські, новгородські, чернігівські, татарські, литовські.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. ВИНИКНЕННЯ Й СУТЬ ГРОШЕЙ ТА БАНКІВ

  • Класифікація грошей

  • Умови виникнення і форми банківництва

  • Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності

  • Тема 2. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

  • Монетні системи Стародавньої Греції

  • Виникнення банків

  • Банківські операції у Стародавній Греції

  • Тема 3. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

  • Класифікація грошей у Стародавньому Римі

  • Банківництво Стародавнього Риму

  • Давньоримські монети у грошовому обігу на українських землях

  • Тема 4. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї

  • Грошове господарство Боспорського царства

  • Гроші та банківництво в Ольвії

  • Гроші Херсонеса

  • Тема 5. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ

  • Вандали

  • Лангобарди

  • Епоха феодального денарія

  • Німеччина

  • Період гроша і флорина, поява талерів

  • Франція

  • Німеччина

  • Розвиток банківництва в середньовічній Європі

  • Тема 6. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Виникнення та еволюція гривні

  • Карбування монет руськими князями

  • Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі
  • Тема 7. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШЕЙ ТА БАНКІВНИЦТВА В ПЕРІОД ІСНУВАННЯ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Руські гроші, карбовані у Львові

  • Монети Володимира Ольгердовича

  • Тема 8. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДОБИ

  • Проблема власної грошової одиниці для козацького війська

  • Грошовий обіг в Україні після союзу з Московією

  • Грошовий обіг та банківські інституції в Західній Україні

  • Тема 9. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • Перші паперові гроші на українських землях

  • Становлення банківської системи Російської імперії

  • Банки на українських землях у складі Російської імперії

  • Тема 10. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ

  • Особливості банківської системи на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини

  • Приватні гроші на українських землях

  • Тема 11. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В ЕПОХУ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

  • Грошові реформи та банківництво Франції

  • Грошово-банківська система Німеччини

  • Стандартизація грошових систем у Західній Європі

  • Тема 12. БАНКИ ГАЛИЧИНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Українські кооперативні банківські установи в Галичині

  • Іпотечні банки Галичини

  • Побожні банки вірмен у Львові

  • Тема 13. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УНР

  • Гроші та банківництво Української Держави (гетьман Скоропадський)

  • Грошова система директорії (В. Винниченко, С. Петлюра)

  • Недержавні грошові емісії на українських землях

  • Тема 14. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ СРСР

  • Грошовий обіг на українських теренах під час другої світової війни

  • Грошовий обіг в СРСР після Другої світової війни

  • Банківська система СРСР

  • Висновки

  • Тема 15. ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН - УПА

  • Грошові документи ОУН - УПА в період німецької окупації України

  • Грошові документи ОУН - УПА в 1944-1953 рр.

  • Емітування українських грошових документів за межами України

  • Тема 16. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-БАНКІВСЬКОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ 1991 р.

  • Купоно-карбованцева грошова система в Україні

  • Організація випуску української монети

  • Грошова реформа 1996 р.- введення гривні

  • Тема 17. УКРАЇНА В ГРОШОВО-БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ ЄВРОПИ

  • Особливості грошово-банківської системи України в період глобалізації

  • Закордонний досвід і перспективи української гривні в умовах після запровадження євро

  • Цілі, завдання і способи зміцнення грошово-банківської системи в Україні

  • Висновки