Унаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина, а 1774 р. Буковина опинилися під владою Австрійської імперії (з 1867 р.- Австро-Угорської монархії). До угорської частини імперії Габсбургів з 1698-1699 рр. належало Й Закарпаття. На той час Галичина та Буковина перебували у стані занепаду: війни, російська окупація довели ці землі до зубожіння. Австрійський уряд здійснював певні реформи, що стосувалися економічних і соціальних проблем. Зокрема, наприкінці XVIII ст. правління Марії-Терезії та Йосифа II позначилося пільгами для селян, які виражалися в обмеженні панщини, скасуванні підданства селян тощо.
Населення Галичини та Буковини переважно було зайняте сільським господарством, дешева продукція якого годувала майже всю Австрійську імперію. Дрібні промислові заклади в більшості випадків не витримували конкуренції з австрійськими, а окремі галузі, такі як видобування нафти, деревообробна промисловість, які добре розвивалися, перебували в руках іноземців.
Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини аж до Першої світової війни.
Грошовий обіг на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії
У другій половині XVIII ст. грошовий ринок східних земель Австрійської імперії стабілізувався, хоча впродовж деякого часу польські монети ще залишалися в обігу. Вчені вирізняють три етапи грошового обігу на західноукраїнських землях:
• 1) обіг конвенційних монет (1772-1858 рр.), паперових грошей - банкоцетлів (1796-1811 рр.), валюти віденської (1811-1858 рр.);
• 2) обіг австрійської валюти (1858-1899 рр.);
• 3) обіг кронової валюти (1892-1918 рр.).
Австрійська грошова система спиралася на конвенційну стопу, введену угодою між Австрією та північнонімецькими державами 1753 р. За нею з кельнської марки золота (233,856 г) карбувалося 67 дукатів, з марки щирого срібла - 10 талерів, 20 гульденів, 40 пів-гульденів, 60 цванцигерів, 70 зибенценерів, 120 ценерів, 1713/7 зибенера і 400 грошів. Гульден складався з 2 півгульденів або чвертьта-лерів, 3 двадцятикрейцеровиків, 3% сімнадцятикрейцеровиків, 12 п'ятикрейцеровиків, 20 трикрейцеровиків, 60 крейцерів. Два гульдени складали 1 талер, а 4,5 флорина (гульдена) - один золотий дукат.
Австрійське міністерство фінансів для полегшення ведення рахунків населенням Галичини у 1775-1777 pp. випустило дві срібні монети: злотову (15-крейцерову) і двозлотову (30-крейцерову), які узгоджували австрійську та польську конвенційні монетні системи. Крейцер - це розмінна срібна монета, карбування якої почалося в Австрії в 1458-1460 pp. Назва монети походила від зображеного на ній щита з хрестом. На початку карбування вага крейцера складала трохи більше одного грама та систематично зменшувалася. У XVIII ст. крейцери вже були мідними.
Одними з найпоширеніших монет того часу в Австрійській імперії були монети у 20 крейцерів. Карбовані за часів Марії-Терезії (1745-1780 pp.), вони розрізнялися передовсім за провінційним гербом, зображеним на щиті, який прикривав австрійського орла, та скороченим написом назви провінції (землі), в основному перед роком, а також за ініціалами монетних майстрів (під орлом) і літерами монетних дворів (під портретом імператриці). До 1765 р. на аверсі імператрицю зображали з непокритою головою, на реверсі містився центральний щит із гербом землі, де карбовано монету. Після смерті чоловіка Марії-Терезії (1765 р.) імператрицю на монеті зображали у вуалі/
Монети у 20 крейцерів Йосифа II (1765-1790 pp.) вирізнялися тим, що спершу зникли позначення провінцій, потім - літери монетних майстрів, далі обмежувалися місцеві випуски монет окремих земель; однономінальні монети різнилися буквою монетного двору, де їх карбували. Серед багатьох монету 1765-1787 pp. існували незначні відмінності у формі листя на гілках навколо погруддя портрета імператора, стрічок, що перев'язували ці гілки, в деталях одягу
Наприкінці XVIII ст. грошова справа Австрії погіршилася, всі ресурси було акумульовано для війни проти Франції. У квітні 1795 р. було введено в обіг нові розмінні монети з низькопробного срібла - 6, 12 і 24 крейцери. їх вилучили з ринку в 1801 p., а натомість з'явилися монети кращої якості. До листопада 1802 р. дозволялося сплачувати податок лише 12-крейцеровиками, оскільки на руках у населення залишилася велика кількість цих монет. Послабила довіру до конвенційної системи і повторна емісія низькопробних розмінних 7-крейцерових монет.
У 1799 p. австрійський уряд через нестачу срібла випустив мідні монети вартістю 3 крейцери. У 1800 р. було введено в обіг іще легші мідні шестикрейцеровики, трикрейцеровики, крейцери, їх половини і четвертини. Ця ситуація сприяла тому, що у грошовому обігу Галичини та Буковини з'явилися монети інших держав - піастри й рублі, які були поширені тут іще до австрійської окупації. Використовувати їх дозволено було у 1792, 1807 і 1817рр.
Наприкінці XVIII ст. скрутне фінансове становище, спричинене воєнними діями, призвело до того, що уряд ухвалив збільшити емісію банкоцетлів - перших австрійських паперових грошей, що випускалися Віденським міським банком із 1762 р. Попервах вони вільно розмінювалися на срібну монету. У 1796 р. такий обмін було обмежено, а згодом повністю припинено і встановлено примусовий курс. Спричинена цим інфляція тривала з перервами досить довго. Обсяг емісії банкоцетлів перевищував нагромаджене забезпечення, що призвело до знецінення цих грошових знаків і встановлення лажу на дзвінкі монети, себто за обмін банківських білетів на монети стягувалася додаткова плата. Зрештою банкоцетлі знецінилися, підтвердженням чому став той факт, що у 1810 р. за 100 гульденів монетами давали 489Уі гульдена банкоцетлями.
У 1805 р. австрійський уряд випустив паперові розмінні гроші вартістю 24 і 12 крейцери, що їх по деякім часі також було вилучено з грошового обігу. У1807 р. уряд випустив мідні монети вартістю ЗО і 15 крейцерів на основі банкоцетлів. Ці заходи були спрямовані на те, щоби компенсувати нестачу розмінних монет у грошовому обігу.
У1811 р. в Австрійській імперії знецінені банкоцетлі замінили новими паперовими грошима - викупними (вимінними) білетами. Проведена девальвація спричинила зменшення вартості банкоцетлів до 1/5 їх номіналу щодо нових білетів. Зменшилася вартість мідних монет 1807 р. Того ж року викупні білети було оголошено єдиною державною валютою, яку названо віденською. її курс становив 160 за 100 гульденів срібною монетою. Водночас бракувало розмінних монет, і уряд випустив мідні монети вартістю в 3, 1, 1/2 і 1/4 крейцера.
Воєнні витрати призвели до того, що уряд 1813 р. випустив ще один вид паперових грошей - антиципаційні білети. Передбачалось, що їхнім забезпеченням будуть майбутні доходи від земельного податку. Кількість і курс вимінних та антиципаційних білетів постійно зростав і 1815 р. становив 610,07 млн по 351 за 100 гульденів конвенційної валюти.
Закінчення наполеонівських війн створило сприятливі умови для розвитку грошового господарства. У 1816 р. було офіційно відновлено карбування монет за конвенційною стопою та створено Австрійський народний банк, який мав право випускати паперові банкноти, що вільно обмінювалися на срібні монети за номінальною вартістю. Банк у 1820 р. вилучав з обігу білети віденської валюти за курсом 250 за 100 гульденів конвенційними монетами. Відтоді викупні та антиципаційні білети були в обігу разом із банкнотами як кредитні гроші уряду та банку за курсом 1:2 Уг-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
