Стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку України на найближчі десять років має стати створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до Європейського Союзу.
Україна вже пройшла певну частину цього шляху. У 1998 р. набула чинності після ратифікації Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У 1998 і 2000 рр.
указами Президента України затверджено стратегію і програму інтеграції України в ЄС. Важливе значення для становлення відносин між нашою державою та Євросоюзом мало схвалення Європейською радою у грудні 1999 р. спільної стратегії ЄС щодо України. Принциповим кроком у зміцненні та розвиткові стратегічного партнерства стали п'ятий саміт Україна - ЄС (Ялта, вересень 2001 р.), а також прийняття "Плану дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні" (12 грудня 2001 р.).
Така послідовна робота виводить весь комплекс відносин Україна - ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов'язаних із вступом нашої країни до Євросоюзу. На це мають бути спрямовані всі інституційні перетворення, політика економічних, соціальних і гуманітарних реформ. Йдеться про такий комплекс системних перетворень, який дав би можливість нашій державі до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011 р. створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України в ЄС.
Створення у 2002-2011 рр. згідно з копенгагенськими критеріями необхідних передумов набуття Україною повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення таких кроків:
• o 2002-2003 рр.- набуття Україною членства в СОТ. Це слід розглядати як один із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;
• o 2003-2004 рр.- проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Заміна Угоди про партнерство і співробітництво європейською Угодою про асоціацію України та ЄС визначатиме новий формат відносин, який відповідав би довгостроковим інтересам України, і наближатиме її до кінцевої мети - утворення передумов набуття повноправного членства в Єв-росоюзі;
• o 2003-2004 рр.- проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачала би функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикордонної інфраструктури тощо;
• o 2002-2007 рр.- приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;
• o 2004-2007 рр.- виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС Діставши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС;
• o 2005-2007 рр.- проведення переговорного процесу і створення митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перепон у цій сфері;
• o 2007-2011 рр.- головне виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.
Досвід ЄС та монетарна політика Європейського центрального банку у сфері грошово-кредитної політики з метою забезпечення стабільності євро становить великий інтерес для всього фінансового світу і для України зокрема. Політика ЄЦБ в перші роки функціонування євро варта уваги.
Від січня 1999 р. ЄЦБ установив базову ставку рефінансування (за основними операціями рефінансування) в розмірі 3%. Ставки за одноденними позиками і депозитами ЄЦБ були встановлені відповідно в розмірі 4,5 і 2,0%. У період від 4 січня по 21 січня 1999 р. діяв вужчий коридор процентних ставок за одноденними позиками і депозитами (3,25 і 2,75%) з метою забезпечення адаптації до нових умов. Перший місячний тендер було проведено за єдиною плаваючою ставкою. Наприкінці січня після закінчення короткого адаптаційного періоду ЄЦБ повернувся до раніше оголошеного коридору і підтримував його до 8 квітня. Всього за період від 1 січня 1999 р. по 10 травня 2001 р. ставки за основними операціями рефінансування, а також за одноденними позиками й депозитами в Європейському центральному банку змінювались 11 разів.
Протягом 1999-2000 рр. лише один раз ставка за основними операціями рефінансування змінилась у бік зниження. Рішенням Ради Правління ЄЦБ від 8 квітня 1999 р. ставку за основними операціями рефінансування було знижено до 2,5%, а ставки одноденних позик і депозитів знижено від 9 квітня відповідно до 3,5 і 1,5%.
Цей крок був реакцією на рекордне зниження темпів інфляції в Єврозоні, а також спробою прискорити економічне зростання в регіоні, темпи якого в ЄС відчутно відставали від США. Інформація, яка надходила від індикатора стратегії грошово-кредитної політики - грошового агрегату М3 (кількості грошей в обігу), сигналізувала про загрозу зростання ризиків цінової стабільності.
Від кінця 1999 р. і протягом більшої частини 2000 р. відбувалося значне збільшення грошової маси в обігу на тлі кредитної експансії в корпоративному секторі. Тільки за період від жовтня по грудень 1999 р. приріст показників грошової маси М3 становив 6,0% на рік за встановленого базового орієнтира 4,5%. Усього за 1999 р. середній приріст грошового агрегату М3 збільшився до 5,7% порівняно з 4,9% 1998 р. і 4,1% 1997 р.
Середньорічні темпи зростання кредитів підприємствам і населенню протягом більшої частини 1999 р. зросли до 10-11% проти 8,3% 1998 р. і 6,6% 1997 р. У 2000 р. ці тенденції загалом зберігалися, що сповіщало про значне зростання ліквідності в зоні євро. Водночас індикатори стратегії грошово-кредитної політики, особливо з другої половини 2000 р., вказували на посилення ризиків цінової стабільності. Під впливом зниження курсу євро до долара США протягом усього 1999 р. і до початку грудня 2000 р. відбувалося зростання імпортних цін і витрат виробництва. Крім того, витрати зростали внаслідок збільшення світових цін на нафту, яке од вересня1999 р. по вересень 2000 р. сягнуло 16%. Тенденції зростання всіх цих показників стали масштабнішими та більш розтягнутими в часі, ніж прогнозувалося раніше.
Загалом швидке зростання грошової маси, кредитної експансії, затяжна фаза зовнішнього знецінення євро і високі ціни на енергоносії, що збіглися з періодом стабільно активного економічного зростання, суттєво підсилили інфляційний тиск у зоні євро в середньостроковій перспективі. У 2000 р. сталося перевищення установленого кількісного орієнтира цінової стабільності в зоні євро, вираженого через індекс споживчих цін на рівні 2%. Якщо 1999 р. цей індекс виріс у середньому на 1,1 %, то в ІІІ кварталі 2000 р. його приріст сягнув 2,5%, у вересні 2000 р.- 2,8%, а в цілому за 2000 р. приріст індексу вдвічі перевищив аналогічний показник 1999 р. і становив 2,3%. "
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закордонний досвід і перспективи української гривні в умовах після запровадження євро“ на сторінці 1. Приємного читання.
