Розділ «Жертвопринесення»

Шість воїнів обережно підняли труп і понесли його, перебираючись по слизьких і нахилених каменях до жерла, інші воїни світили їм спереду і збоку. Коли вони підійшли до жерла, пролунав здивований і радісний крик:

— Вода йде, вода з’явилась!

Справді, жерло, яке щойно зяяло своєю чорною порожньою пащею, що йшла вглиб, до країв заповнилося вируючою водою.

— Підземні духи узяли нашу жертву! — проголосив шаман. — Вода повертається у священне озеро. Прив’яжіть камінь до ніг жертви й киньте її швидше до жерла! — наказав він.

Опустивши труп на камені, воїни розв’язали його руки й прив’язали тим самим ременем великий камінь до ніг. Потім підняли труп, розгойдали його на руках і кинули до жерла, із якого вода виливалася вже на дно озера. Чорні хвилі із тремтячими червоними відблисками від смолоскипів зімкнулися над головою дикуна.

— Приведіть жертовного оленя! — проголосив шаман. — Принесемо жертву добрим духам неба.

Розсуваючи ряд воїнів із смолоскипами, пробиралися вперед два онкілони, які вели за роги білого оленя. Його роги було прикрашено кольоровими шкіряними стрічками, а шерсть оббризкана плямами червоної вохри. Тварина, налякана численними вогнями, опиралася й мукала. Її підтягли до плити, підняли на неї й повалили до ніг шамана.

Знову загудів бубон, і шаман почав закликати добрих духів неба, благаючи їх повернути онкілонам тепло, припинити холод і зберегти оленячі стада. Знову блиснув жертовний ніж, який простромив потилицю оленя, — червона кров бризнула на білу шерсть, і тварина завмерла. Її залишили на плиті, відрізавши тільки голову, яку завжди отримував шаман.

Вода в озері швидко піднімалася, уже заливаючи глибоку частину дна, коли шаман, уклонившись священним водам, поверненим із підземного царства, спустився з плити. У попередньому порядку, але з ношами, прикрашеними тільки головою оленя, загін вирушив у зворотну путь.