Розділ «Боги вампу»

Онкілон реготав до сліз. Горюнов теж сміявся. Усі троє поспіхом злізли з дерева, підібрали рушницю; онкілон перед тим підпалив гніздо, а внизу кинули палиці й списи в багаття; Горохов устромив палички з м’ясом високо над землею і, побачивши серед кісток людський череп, повісив його на конячу ногу, яку зняв із дерева й притулив до стовбура, на тім’я поклав кремінь, яким вампу різали м’ясо, я в очні западини засунув по вуглині.

— Якщо вони насміляться прийти сюди невдовзі, — сказав він, — то припишуть усі ці штуки чародійній силі й ще більше боятимуться наших пострілів.

Повертаючись на галявину мамонтів, жартівники зустрілися з іншим загоном, який уже поспішав їм на допомогу. Почувши постріл, потім другий і ревіння вампу, Ордин і Костяков подумали, що ті, хто пішов, потрапили під напад вампу й відірвали онкілонів від білування. Дізнавшись, у чому була річ, усі дуже сміялися з цієї пригоди з рушницею.

На галявині вже було розкладено багаття, й Аннуїр готувала вечерю; хобот мамонта виявився дуже смачною стравою, але біфштекси з філе були трохи жорсткими, можливо, тому, що їм не дали вилежатися. Але м’яса було стільки, що можна було повторити експеримент і пізніше.

Важко навантажені шкурою, бивнями й м’ясом, наступного дня мисливці вирушили вже просто до стоянки Амнундака, якої досягли тільки надвечір.

Вождь онкілонів уже споряджав велику експедицію для пошуків зниклих чужоземців. Землетрус дуже налякав онкілонів, на пам’яті яких подібного ще не було. У деяких землянках колоди навісів вискочили з гнізд і, упавши разом із дерном на людей, які прокидалися, багатьох прибили й кількох дітей убили. Вискочивши з осель, перелякані онкілони бачили, як хиталися дерева й чули, як із гуркотом падали брили каменю з урвищ; підземні удари валили їх із ніг. Потім ударила гроза, якої не пам’ятали старі люди, а потоки дощу лилися на людей, які не наважувалися повернутися до землянок: двері на них розмило й вода підмочила постелі й одяг.

Зіставляючи це нещастя з недавнім нападом вампу, онкілони почали думати, що нещастя, передбачені їхніми предками у зв’язку з приходом білих людей, справді почалися, а ці люди якраз сховалися й невідомо, чи повернуться вони ще або зникнуть, так само таємничо, як і з’явилися. Загін, посланий за сигналом барабанів із крайнього стійбища на пошуки в долину Тисячі Димів, не побачив там нікого, й Амнундак був дуже стривожений; доводилося шукати зниклих у володіннях вампу і для цього зібрати всіх воїнів. Повернення зниклих зменшило тривогу, а шкура, бивні й м’ясо мамонта збільшили радість племені.

Землянка мандрівників, завдяки кращій конструкції, майже не постраждала від землетрусу, і в ній жила частина роду вождя, поки ремонтували його напівзруйновану оселю.