Розділ 23 Зізнання

Потягнувшись, я вирішила, що доволі непогано відпочила, і кивнула.

— О, будь ласка, тільки не мовчи знову, — застогнав він.

— Вибачте, — пробурмотіла я. — Я гарно поспала, дякую.

Від мого голосу Джеймі заворушився.

— Вандо? — зронив він.

Я відчула сміховинне розчулення, що то саме моє дурне прізвисько він промовляє у напівсні.

— Що?

Джеймі заморгав і відкинув з очей скуйовджений чуб.

— О, доброго ранку, дядьку Джеб.

— Моя кімната тобі не сподобалася, малий?

— Ви хропите, як той паротяг, — позіхнувши, відповів Джеймі.

— Хіба я тебе не вчив? — запитав його Джеб. — Відколи це ти дозволяєш гостю, тим паче гості, спати на долівці?

Джеймі рвучко сів і, нічого не розуміючи, роззирнувся. І насупився.

— Не сваріть його, — сказала я Джебу. — Він хотів спати на долівці. Це я перенесла його, вже коли він заснув.

Джеймі пирхнув.

— Мел теж так завжди робила.

Я метнула на нього попереджувальний погляд.

Джеб усміхнувся — на його обличчі був той самий котячий вираз, що й учора. Наче він розгадує загадку. Він підступив до ліжка й копнув його ногою.

— Ти вже проспав перший урок. Шерон сваритиметься. Хутко вставай і гайда.

— Шерон завжди свариться, — поскаржився Джеймі, але швидко скочив на ноги.