TextBook Жахіття
Зачувши голоси, я сповільнила крок. До лікарні було ще далеко, тож це не Док. Це інші — повертаються назад. Я притиснулася до стіни і якнайтихіше скрадалася вперед. Від швидкого бігу я засапалася. Довелося затулити рот рукою, щоб заглушити звук.
— …І для чого ми це робимо? — поскаржився хтось.
Я не впізнала голосу. Це хтось, кого я не дуже знаю. Може, Віолетта? В голосі явно чулися схвильовані нотки — їх я розрізнила миттю. І вже точно знала, що це не моя уява розігралася.
— Док не хотів. Але Джаред наполіг.
Тепер говорив Джефрі, я була цього певна, хоча в голосі лунала відраза. Джефрі брав участь у вилазці разом із Труді, звісна річ. Вони все роблять разом.
— Мені здавалося, саме він завжди був проти таких методів…
Гадаю, це був Тревіс.
— Тепер у нього з’явилися… підстави, — відповів Джефрі. Говорив він тихо, з певністю можна було сказати, що він сердитий.
Вони пройшли всього за півфута від щілини в скелі, куди я втиснулась. Я завмерла, не рухалася й не дихала.
— Це бридко, — пробурмотіла Віолетта. — Просто огидно. І нічого не вийде.
Вони ступали повільно, ніби причавлені тягарем відчаю.
Ніхто не відгукнувся. Більше я взагалі не почула ні слова. Я стояла закам’янівши, вичікуючи, щоб їхні кроки віддалилися, але не могла чекати, поки вони зовсім стихнуть. Можливо, Іян уже біжить мені навздогін.
Я знов почала чимшвидше скрадатися, а при першій же нагоді кинулася бігти.
Десь попереду в тунель пробилися перші промінчики сонячного світла, і я старалася бігти тихіше, але не надто сповільнювати крок. Я знала: досягну арки — й опинюсь у володіннях Дока. Тунель повертав, і світло ставало яскравішим.
Тепер я рухалася обережно, ступаючи якнайтихіше. Було дуже тихо. Мені навіть здалося, що я помилилася й що тут нікого немає. А тоді перед очима постав нерівний скелястий вхід — біле сонячне світло лилося на протилежну стіну. До мене долинуло негучне схлипування.
Я на пальчиках підкралася ближче, завмерла і дослухалася.
Хтось і далі схлипував. До цього звуку долучився ще один — тихе ритмічне постукування.
— Все, все. Заспокойся! — мовив Джеб. — Усе гаразд. Усе добре, Доку. Не переймайся ти так.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 40 Жахіття“ на сторінці 1. Приємного читання.