Розділ 23 Зізнання

Сперечатися з ним було марно — від цього він ставав іще упертішим.

— Принаймні ляж на ліжку, — сказала я, поступаючись. — А я посплю на долівці. Це твоя кімната.

— Це неправильно. Ти гостя.

Я тихо пирхнула.

— Оце вже ні, ліжко твоє.

— А я сказав — твоє,— він ліг на матраці, рішуче схрестивши руки на грудях.

І знову я переконалася, що Джеймі не здасться. Але все можна буде владнати після того, як він засне. У Джеймі не сон, а кома. Щойно він відключався, Мелані могла переносити його куди завгодно.

— Ляж на мою подушку, — запропонував він, поплескавши по подушці.— Тобі необов’язково так скулюватися.

Я зітхнула, але потягнулася до узголів’я.

— Отак уже краще, — схвально мовив він. — А тепер подай мені Джаредову подушку.

Я застромила руку під голову, аби віддати йому подушку назад, але він, прудко перехилившись через мене, вхопив іншу. Я знову зітхнула.

Деякий час ми лежали мовчки, слухаючи тихе посвистування лікаря.

— Кумедне у Дока хропіння, еге ж? — прошепотів Джеймі.

— Схоже на колискову, — додала я.

— Хочеш спати?

— Так.

— А-а.

Я чекала, що він іще щось скаже, але він мовчав.

— Ти хотів про щось поговорити? — запитала я.

Він вагався, проте я відчувала, що скоро він не витримає, тому чекала.