Розділ 24 Звикання

Господиня

Звикання

Це правда — від мене тхнуло.

Я втратила лік дням, які тут провела. Тиждень? Два? І щодня пітніла в тому самому одязі — я і в пустелі в ньому ж блукала. Бавовняна сорочка так просякла сіллю, що затвердла брижами, як акордеон. Раніше вона була світло-жовта, а тепер уся вкрилася плямами того самого темно-багряного кольору, що й долівка печер. Моє коротке волосся засмальцювалося й покрилося пилюкою; я відчувала, як воно безладно стирчить навсібіч, а на маківці стоїть гребінцем, як у папуги какаду. Свого обличчя я давно не бачила, проте могла уявити, що на ньому панують два відтінки багряного — печерна пилюка та синці, які починають міняти колір.

Отож не дивно, що Джеб натякав мені на ванну. А щоб зусилля не були марними, то й одяг змінити не завадило б. Поки мої лахи не висохнуть, Джеб запропонував мені поносити щось із речей Джеймі, але я не хотіла псувати його і без того мізерний гардероб, розтягуючи. Добре, що Джебу не спало на думку пропонувати мені одяг Джареда! Отож ми обрали стару, але чистеньку Джебову сорочку з відірваними рукавами і вицвілі діряві спортивні штани, які місяцями валялися без діла. Перекинувши усе це через руку і взявши безформну грудку якоїсь смердючої речовини (за словами Джеба, саморобне кактусове мило), я попрямувала за Джебом у печеру з двома ріками.

І знову ми були не самі, і знову я розхвилювалася. Троє чоловіків і жінка — ота, з посивілою косою, — біля маленького струмка наповнювали відра. З купальні долинали сміх і гучне хлюпання води.

— Почекаємо нашої черги, — сказав мені Джеб, прихилившись до стіни.

Я стала поруч із ним по стійці струнко, втупившись у гарячу темну річку, що стрімко запливала під пористе дно печери. Та все одно відчувала на собі чотири пари чужих очей.

За деякий час із купальні вийшли три жінки з мокрим волоссям — на сорочки на спині їм скрапувала вода; то були атлетка з карамельною шкірою, молода білявка, якої я ще не бачила, і Шерон, кузина Мелані. Щойно вони нас побачили, як сміх різко урвався.

— Доброго вечора, дами, — сказав Джеб, торкаючись крисів уявного капелюха.

— Доброго вечора, — сухо привіталася карамельна спортсменка.

Шерон із подругою вдали, що нас не бачать.

— Ну що ж, Вандо, — сказав Джеб, коли жінки зникли з очей, — ванна до твоїх послуг.

Кинувши на нього похмурий погляд, я стала обережно пробиратися до чорної печери.

Я старалася пригадати рельєф під ногами — там до краю води мало бути з півметра. Зняла черевики, аби намацати воду ногами.

Як же тут темно! У пам’яті виринув чорнильний басейн, під непроникною поверхнею якого моя уява малювала всілякі химери, і я здригнулася. Але що довше я зволікаю, то довше мені доведеться тут пробути. Отож, поклавши чистий одяг біля ніг і взявши смердюче мило, я обережно почовгала вперед, аж поки не намацала край басейну.

Порівняно з гарячим повітрям печери вода була прохолодною і приємною. І хоч страхи мої нікуди не поділися, все ж було приємно. Стільки часу минуло, відколи я відчувала прохолоду! Не знімаючи брудного одягу, я зайшла по пояс у воду. Річкові потоки звивалися навколо щиколоток, розбивалися об скелі. Добре, що вода тут проточна, в іншому разі після мене вона б перетворилася на багнюку.

Занурившись у чорнильну воду аж по плечі, я взялася натирати мильною грудкою одяг, вирішивши, що це найлегший спосіб його випрати. Де мило торкалося шкіри, відчувалося легке пощипування.

Знявши намилений одяг, я під водою випрала його, а потім добряче прополоскала, щоб не лишилося й сліду від поту і сліз. Викрутивши речі, я поклала їх на землю десь біля черевиків.

На голому тілі мило пекло ще гірше, але я терпіла, бо це означало, що я знову буду чиста. Та коли я намилилась уся, стало щипати так, що здавалося, наче з мене от-от позлазить шкіра. Де були садна, пекло дужче — певно, вони й досі там. Нарешті я поклала пекуче мило на камінь і стала ретельно відмивати тіло — так само, як терла одяг.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 24 Звикання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Пролог Утілення

  • Розділ 1 Спогад

  • Розділ 2 Підслухане

  • Розділ 3 Опір

  • Розділ 4 Сон

  • Розділ 5 Нерозраджена

  • Розділ 6 Переслідування

  • Розділ 7 Сутичка

  • Розділ 8 Кохана

  • Розділ 9 Відкриття

  • Розділ 10 Поворот

  • Розділ 11 Спрага

  • Розділ 12 Помилка

  • Розділ 13 Присуд

  • Розділ 14 Конфлікт

  • Розділ 15 Полонянка

  • Розділ 16 Повноваження

  • Розділ 17 Зустріч

  • Розділ 18 Нудьга

  • Розділ 19 Розлука

  • Розділ 20 Воля

  • Розділ 21 Ім’я

  • Розділ 22 Допит

  • Розділ 23 Зізнання

  • Розділ 24 Звикання
  • Розділ 25 Схиляння

  • Розділ 26 Повернення

  • Розділ 27 Вагання

  • Розділ 28 Необізнаність

  • Розділ 29 Зрада

  • Розділ 30 Обмеження

  • Розділ 31 Потреба

  • Розділ 32 Засідка

  • Розділ 33 Сумніви

  • Розділ 34 Похорон

  • Розділ 35 Випробування

  • Розділ 36 Довіра

  • Розділ 37 Бажання

  • Розділ 38 Зворушена

  • Розділ 39 Занепокоєння

  • Розділ 40 Жахіття

  • Розділ 41 Утеча

  • Розділ 42 Примус

  • Розділ 43 Божевілля

  • Розділ 44 Зцілення

  • Розділ 45 Успіх

  • Розділ 46 Коло

  • Розділ 47 Робота

  • Розділ 48 Затримка

  • Розділ 49 Допит

  • Розділ 50 Жертва

  • Розділ 51 Приготування

  • Розділ 52 Вилучення

  • Розділ 53 Приречені

  • Розділ 54 Забуті

  • Розділ 55 Прив’язаність

  • Розділ 56 Прикуті

  • Розділ 57. Звершилося

  • Розділ 58 Кінець

  • Розділ 59 Спогади

  • Епілог. Далі буде

  • Новий розділ у подарунок

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи