Розділ 19 Розлука

Розлука

— Хто ця шукачка в чорному? Чому вона не припиняє пошуків? — оглушливий Джаредів крик падав на мене зусібіч.

Я затулилася руками в очікування першого удару.

— Гей, Джареде! — пробурмотів Іян. — Може, краще я…

— Не лізь!

Проте голос Іяна наблизився, і з гуркотом посипалися камінці, коли він спробував залізти слідом за Джаредом в маленьку печерку, де й без того було тісно.

— Хіба ти не бачиш, що вона надто налякана, аби говорити? Нехай трохи заспокоїться…

Потім я почула шурхіт — це Джаред розвернувся, а далі — глухий удар. Іян вилаявся. Коли я зиркнула крізь пальці, Іян зник, а Джаред сидів до мене спиною.

Іян сплюнув і застогнав.

— Це вже вдруге, — роздратовано буркнув він, і я зрозуміла, що стусан, який призначався мені, дістався Іяну.

— Зараз буде і втретє,— у відповідь гиркнув Джаред, але повернувся до мене, схопивши ліхтар тією-таки рукою, яка щойно поцілила Іяна. Після нескінченної темряви у печері стало сліпучо-ясно.

Джаред знову заговорив, при світлі вивчаючи моє обличчя і карбуючи кожне слово:

— Хто. Ця. Шукачка.

Я опустила руки і подивилася просто в його безжальні очі. Мене непокоїло, що від мого мовчання постраждав інший, навіть якщо цей інший не так давно намагався мене убити. Хіба так проводяться тортури?

Джаредів вираз пом’якшав, коли він побачив на моєму обличчі зміни.

— Я не збираюся тебе бити, — тихо промовив він, не до кінця впевнений у своїх словах. — Але мені потрібна відповідь на запитання.

То було навіть не те запитання — не про таємницю, яку я мусила будь-що охороняти.

— Скажи мені,— наполіг він, ледь приплющивши очі, в яких читалося розчарування і біль.

Невже я дійсно така боягузка? Краще воно б так і було — я б радше вірила, що мій страх перед болем притлумив усе інше. Але справжня причина, з якої я розтулила рот і заговорила, була набагато жалюгіднішою.