Розділ 46 Коло

Коло

Джеймі звівся на ліктях.

— Легше, хлопче. Як почуваєшся? — Іян притиснув плечі Джеймі до матраца.

— Я почуваюся… дуже добре. А чому всі тут зібралися? Не пам’ятаю…

— Ти хворів. Не ворушись, ми ще не закінчили тебе лікувати.

— А можна мені води?

— Звісно, хлопче. Ось, бери.

Док недовірливо витріщався на Джеймі.

Я насилу говорила — горло здавило від радості.

— Це «Знеболювальне», — ледве вичавила я. — Дивовижне відчуття.

— А чому Джаред не пускає Шерон? — прошепотів Джеймі до Іяна.

— Вона в кепському гуморі,— театральним шепотом відповів Іян.

— Лежи цілком непорушно, Джеймі,— попередив Док. — Зараз ми… почистимо твою рану. О’кей?

— О’кей, — тихо погодився Джеймі. Він помітив скальпель у руках Дока й занепокоєно втупився в нього.

— Скажеш, коли щось відчуєш, — мовив Док.

— Якщо болітиме, — докинула я.

Професійними рухами Док швидко й лагідно протяв запалену шкіру на рані. Ми обоє подивилися на Джеймі. Він утупився в темну стелю.

— Дивне відчуття, — сказав Джеймі.— Але мені зовсім не боляче.

Док кивнув сам до себе і знову взявся за скальпель, цього разу розтинаючи шкіру навхрест. Із рани хлинули кров і темно-жовтий гній.