Розділ 48 Затримка

Затримка

Червоно-синє світло блимало воднораз із завиванням сирени.

Перш ніж на Землю прийшли душі, і виття сирени, і миготливе світло означали одне: це їдуть представники закону, миротворці, карателі злочинців.

Зараз блимання світла й сердите виття теж означають одне. Майже те саме — це їдуть миротворці. Карателі.

Шукачі.

Однак тепер, на відміну від минулого, ці сигнали зустрічалися набагато рідше. Поліцію використовували для рятувальних робіт при нещасних випадках абощо, а не для забезпечення порядку. Здебільшого навіть поліція не мала мигавок — тільки «швидка» й пожежники.

Приземкувата обтічної форми машина позаду нас не призначалася для рятувальних робіт. Такий транспорт використовували на ловах. Такого я ще зроду не бачила, але одразу здогадалася, в чому справа.

Джаред завмер, його нога досі давила на педаль газу. Я бачила, як він силкується знайти вихід, вагається — обігнати їх на цьому старезному фургоні чи обдурити — заховати широкий білий кузов у ріденьких кущах пустелі, щоб не привести до печер. Ми вже зовсім близько до своїх. Вони сплять і гадки ні про що не мають…

За дві хвилини шалених пошуків виходу Джаред здався й зітхнув.

— Вибач мені, Вандо, — мовив він. — Це все через мене.

— Через тебе?

Він узяв мене за руку, а тоді скинув швидкість. Машина почала пригальмовувати.

— Пігулка в тебе? — видихнув він.

— Так, — прошепотіла я.

— Мел мене чує?

«Так», — схлипнула Мел.

— Так, — майже схлипнула і я.

— Я кохаю тебе, Мел. Вибач.

— Вона також тебе кохає. Понад усе на світі.