Розділ 23 Зізнання

Я не могла в це повірити. Джаред мене уб’є! Ні, спочатку він уб’є Джеба, а потім мене.

— Це і моя кімната також. І я сказав Джебу, що її можна зайняти.

— Джаред просто ошаленіє,— прошепотіла я.

— У своїй кімнаті я роблю, що хочу, — гордовито промовив Джеймі, а тоді прикусив губу. — Ми йому не скажемо. Йому необов’язково знати.

Я кивнула.

— Гаразд.

— Ти не заперечуєш, якщо я спатиму тут, із тобою? Дядько Джеб просто нестерпний.

— Ні, я не проти. Але, Джеймі, може, все-таки не варто?..

Він нахмурився, аби за серйозністю приховати образу.

— Чому?

— Тому що це небезпечно. Іноді серед ночі мене приходять перевіряти.

Його очі розширилися.

— Справді?

— Коли був Джаред, то він погрожував перевіряльникам рушницею, і вони забиралися геть.

— Хто вони?

— Не знаю. Раз був Кайл. Були й інші…

Він кивнув.

— Тим паче я повинен залишитися. Доку може знадобитися допомога.

— Джеймі…

— Я не дитина, Вандо. Я можу дати собі раду.