Розділ 19 Розлука

— Гаразд, — просто відповів Джеб, обіпершись об стіну в спробі підвестися.

Джаред зітхнув. Він знав, що його пропозиція — чистісінький блеф, і поступився, щойно Джеб на неї погодився.

— Ні, не Кайл. Він надто…

Джеб хихикнув.

— Мало не завів усіх нас у пастку, коли востаннє ходив сам, еге ж? У нього мізки зовсім не варять. Тоді Іян, може?

— У цього мізки варять, аж переварюють.

— Брандт?

— Він не годиться для довгих вилазок. За кілька тижнів починає панікувати. Хибить.

— Тоді скажи хто.

Секунди спливали, і я чула, як Джаред кілька разів робив глибокий вдих, ніби готовий дати Джебу відповідь, але потім видихав і нічого не казав.

— Іян і Кайл разом? — запитав Джеб. — Може, вони будуть один одного врівноважувати?

Джаред застогнав.

— Як останнього разу? Гаразд, гаразд, повинен піти я.

— Тобі це вдасться якнайкраще, — погодився Джеб. — Ти змінив наше існування, відколи до нас приєднався.

Ми з Мелані кивнули одна одній — жодну з нас це не здивувало.

«Джаред — просто диво. Поки Джаредове чуття нас охороняло, ми з Джеймі були як за кам’яною стіною. Ми б ніколи не спіймалися. Якби тоді в Чикаго на моєму місці був Джаред, усе минуло б добре».

Джаред смикнув плечем у моєму напрямку.

— А що з?..

— Я наглядатиму за нею, скільки зможу. Сподіваюся, ти прихопиш із собою Кайла — це значно полегшить завдання.

— Навіть якщо Кайла не буде і ви наглядатимете за нею, скільки зможете, цього не достатньо. Вона… довго не проживе.