Розділ 19 Розлука

Мої губи міцно зімкнулися. То була не та таємниця, втім, теж таємниця, і він хотів її з мене вибити. Тої миті моя рішучість тримати язик за зубами була викликана не так інстинктом самозбереження, як дурною помстою за завдані образи. Я не скажу чоловікові, який мене зневажає, що кохаю його.

У моїх очах спалахнув виклик, і Джаред, здавалося, зрозумів, що витягнути з мене відповідь буде непросто. І вирішив оминути це питання — можливо, повернеться до нього згодом, залишить на закуску — у тому разі, якщо я вже не відповідатиму на решту його запитань.

— Чому ти не змогла отримати повний доступ до пам’яті? Це… нормально?

Тут теж чаїлася небезпека. Уперше за все життя я збрехала.

— Мелані впала з великої висоти. Тіло було пошкоджене.

Я не дуже вміла брехати. І моя спроба зазнала невдачі — Джаред і Іян обоє вловили неправдиву нотку в моєму голосі. Джаред схилив голову набік, а Іян звів брову.

— Чому шукачка не повернулася назад з усіма? — запитав Іян.

Раптом я почулася виснаженою. Я знала, що люди здатні продовжувати допит усю ніч і що вони таки його продовжать, якщо я відповідатиму. А значить, рано чи пізно я схиблю. Я прихилилася до стіни й заплющила очі.

— Не знаю, — прошепотіла я. — Вона не така, як інші душі. Вона… надокучлива.

Несподівано Іян розсміявся. Від його сміху я здригнулася.

— А ти? Ти така ж, як інші… душі? — запитав він.

Я розплющила очі й послала йому довгий утомлений погляд. «Що за безглузде запитання?» — подумала я, а потім міцно стулила повіки і схилила обличчя на коліна, обхопивши голову руками.

Чи то Джаред збагнув, що я більше нічого не скажу, чи в нього затерпло тіло, але, щось буркнувши, він виліз із печери. Потім забрав ліхтар і, випроставшись, тихо застогнав.

— Оце так новини, — прошепотів Іян.

— Брехня, звісно, — прошепотів Джаред у відповідь. Хоч і не дуже чітко, але я могла розібрати, про що вони розмовляють. Вони, мабуть, не усвідомлювали, як їхня розмова відлунює до мене в печеру. — От тільки… не розумію, у що вона хоче змусити нас повірити — до чого вона веде.

— А я думаю, що вона не бреше. Окрім того одного разу. Ти помітив?

— Вистава.

— Джареде, ти коли-небудь зустрічав паразита, який умів би хоч трохи брехати? Окрім шукачів, звісно.

— Ким вона, напевно, і є.

— Ти серйозно?