Розділ 19 Розлука

Я хотіла йому догодити — цій людині, що так люто мене ненавидить.

— Шукачка… — почала була я хрипким і грубим від тривалого мовчання голосом.

Але він нетерпляче мене перебив.

— Ми вже знаємо, що це шукачка.

— Ні, не просто шукачка, — прошепотіла я. — Моя шукачка.

— Що значить — твоя шукачка?

— Приставлена до мене, вона за мною наглядає. Через неї…— я ледве не вимовила слово, за яким прийшла б смерть. Ледве не сказала «ми». Чистісіньку правду, яку б він сприйняв за чистісіньку брехню, що зраджувала його найглибші бажання, найглибший біль. Він би ніколи не повірив, що його мрії можуть бути реальними. Усе, що він би в мені побачив, — це небезпечну ошуканку, що дивиться на нього очима, які він колись кохав.

— Через неї?.. — тиснув Джаред.

— Через неї я втекла, — видихнула я. — Через неї прийшла сюди.

Не зовсім правда, але й не зовсім брехня.

Джаред витріщився на мене і навіть роззявив рота, намагаючись перетравити моє одкровення. Краєчком ока я побачила, що Іян знову зазирає в печеру — його жваві блакитні очі здивовано розширилися, а на блідих губах запеклася кров.

— Ти тікала від шукачки? Але ж ти з ними заодно! — Джаред зусиллям волі узяв себе в руки, аби продовжити допит. — Чому шукачка тебе переслідувала? Що хотіла від тебе?

Я ковтнула — звук пролунав неприродно гучно.

— Вона хотіла тебе і Джеймі.

Його обличчя посуворішало.

— І ти намагалася привести її сюди?

Я похитала головою.

— Я не… Я…

Як я могла йому пояснити? Він не сприйме правди.

— Що?