TextBook Я підійшов. «Ну що там?»
«Сядь сюди й поглянь лишень на отого здорованя в спортивному костюмі.»
Я сів. На майданчику був тільки один хлопець в костюмі. На ньому було взуття з шипами. Він був низьким, зате широким, дуже широким. У нього були неймовірні біцепси, плечі, товста шия й важкі короткі ноги. Він мав чорне волосся; обличчя бул майже плоским; маленький рот, майже непомітний ніс і очі, котрі мали бути десь там.
«О, та я ж чув десь про цього хлопця,» сказав я.
«Тільки глянь на нього,» мовив Лисий.
У кожній команді було по четверо чоловік. М’яч був у грі. Квотербек віддав пас. Кінг-Конг молодший був у захисті. Він грав на підсутпах до своїх воріт. Один з хлопців із атакуючої команди забіг углиб, інший – на коротку дистанцію. Центр закрили. Кінг-Конг молодший нахилився й збив хлопця, що саме робив коротке забігання. Він врізався у нього, зарившиь плечем у його плече й живіт і поклав на лопатки. Потім він розвернувся й побіг назад. Пас на того, що забігав глибоко, закінчився тач-дауном.
«Бачиш?» сказав Лисий.
«Кінг-Конг…»
«Він взагалі не грає у футбол. Він просто валить з усієї сили атаку за атакою.»
«Але ж не можна валити гравця, поки той не отримав пас,» сказав я. «Це проти правил.»
«А хто це йому скаже?» запитав Лисисй.
«Хочеш сказати це йому?» запитав я у Лисого.
«Ні,» відповів він.
Кінг-Конгова команда ввела м’яч у гру. Тепер він уже міг блокувати за правилами. Він підійшов і поклав найменшого на полі. Він просто-таки перекинув хлопця, що той аж склався. Малий ще довго підіймався.
«Той Кінг-Конг просто ненормальний,» сказав я. «І як він тільки здав вступний іспит?»
«Тут його нема.»
Команда Кінг-Конга вишикувалась. В іншій команді найкращим гравцем був Джо Стейпен. Він хотів статти психологом. Він був вискоий, шість футів і два дюйми, худий і йому не бракувало духу. Джо Стейпен та Кінг-Конг кинулись одне на одного. Стейпен тримався молодцем. Він не впав. В наступній атаці вони знову стикнулися. Цього разу Джо відскочив після удару і впав на землю.
«Чорт,» сказав Лисий, «Джо здається.»
Наступного разу Конг ударив Джо ще сильніше, розвернувши його й протягнувши за собою ще 5 чи 6 ярдів, зарившись плечем йому в спину.
«Це дійсно огидно! Той чувак же просто сраний садист!» вигукнув я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „57“ на сторінці 3. Приємного читання.