TextBook Та чим більше він бив, тим менше ставало страху. Я лише дивувався його силі й енергії. Звідки вони в нього? У такої свині? Просто він був багатим. Я більше нічого не бачив – в очах у мене танцювали жовті, зелені й фіолетові вогники – і раптом жахливий спалах ЧЕРВОНОГО… Я відчув, що падаю.
Чи так стається завжди?
Я впав на одне коліно. Я чув, як над нами пролетів літак. Мені хотілося бути там не борту. Я відчув, як по губам і підборіддю щось потекло… це була тепла кров з мого носа.
«Все, годі, Джимі, з нього досить…»
Я поглянув на Ньюхола. «Твоя мати смокче хуї,» сказв я йому.
«Я ПРИБ’Ю ТЕБЕ!»
Ньюхол навалився на мене ще до того, як я встиг устати. Він схопив мене за горло і ми покотилися прямо під «Додж». Я почув як він вдарився головою об щось. Я не знаю, що то було, проте я почув звук. Це сталося доволі швидко і тому решта хлопців цього навіть не помітили.
Я підвівся і Ньюхол також встав.
«Я тебе вб’ю,» кинув він.
Ньюхол накинувся на мене. Цього разу він бив сильніше. Він наносив удари з такою ж люттю, та чогось йому все ж бракувало. Він став слабкішим. Тепер після його ударів я більше не бачив кольорових спалахів, я бачив небо, припарковані машини, обличчя його друзів і його самого. Я завжди був повільним на підйом. Ньюхол все ще старався, та він значно ослаб. А у мене були маленькі руки, мій дар, жалюгідна зброя.
Які ж складні то були часи – мати бажання й потребу жити, але тільки не можливість.
Я вдарив його з правиці в живіт і, почувши як він захрипів, схопив лівою за шию і ще раз ударив у живіт правою. Я відштовхнув його і провів двійку по скульптурному обличчю. Я побачив його очі й мені це сподобалось. Я показав йому щось таке, чого він ще ніколи не відчував. Він був наляканий. Наляканий, тому що не знав, як це – програвати. Я вирішив прикінчити його повільно.
Раптом хтось огрів мене ззаду по голові. Це був хороший, жорсткий удар. Я розвернувся.
Там стояв його рудий дружок, Кел Еванс.
Я крикнув йому, тицьнувши пальцем. «Відійди, блядь, подалі! Я з усіма вами розберуся по одному! Тікльки-но закінчу з ним, візьмуся за тебе!»
Прикінчити Джимі було нескладно. Я навіть попрактикував роботу ногами. Я трохи поджебував, походив навколо, а потім підійшов і почав місити. Він доволі непогано приймав удари і я навіть якось подумав, що мені вже його не добити, як раптом він кинув на мене такий погляд, ніби кажучи, послухай, можливо давай замнемо все і підемо вип’ємо по пиву. Потім він упав.
Його друзі підійшли й підняли його, вони взяли його під руки й загалділи, «Гей, Джиме, ти в порядку?»
«Що той сучий син зробив із тобою, Джиме? Ми з ним поквитаємося, тільки скажи нам.»
«Відведіть мене додому,» сказав Джим.
Я дивився як вони йшли сходами, підтримуючи його, а один з хлопців ніс його сорочку й майку…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „47“ на сторінці 4. Приємного читання.