— Не винувать Енні, Гілберте, — пишно сказала вона. — Певно, їй не праглося навмисне мені дошкулити. Я не заперечувала проти того, щоби твоя дружина мала якісь таємниці від мене, хоча для чутливої душі, такої як моя… Та попри все, мені завжди подобалася горопашна Енні… мушу сказати це в мить прощальної слабкості. Інша річ — Сьюзен Бейкер. Постав її на місце, Гілберте, і хай не писне — це остання моя порада.
Спершу ніхто не міг повірити в таке щастя. Потім, помалу, вони призвичаїлися до того, що тітонька Мері-Марія справді поїхала… що всі знову вільні сміятися, не боячись образити когось, відчиняти вікна й не чути нарікань на протяги, їсти улюблені страви, не жахаючись розмов про те, що вони неминуче спричинять рак шлунка.
«Я ніколи так охоче не прощалася із жодним гостем, — дещо гризько думала Енн. — Але як приємно знов бути собою у власному домі».
Миршавко ретельно вилизував свою шубку, відчуваючи, що й у котячім житті є беззаперечні радості. У саду розквітла перша півонія.
— Світ повен поезії, правда, мамо? — запитав Волтер.
— Червень буде погожий, — упевнено мовила Сьюзен. — Так сказано в календарі. Буде кілька весіль і щонайменше два похорони. Дивно, правда, — як то нарешті можна зітхнути спокійно. Коли я згадую, пані Блайт, дорогенька, як не хотіла святкувати той її день народження, то знов переконуюся, що є на світі всемогутнє Провидіння. І чи не здається вам, пані Блайт, дорогенька, що наш пан лікар залюбки з’їв би сьогодні смаженини з цибулею?
15
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Інглсайду» автора Люсі-Мод Монтгомері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14“ на сторінці 6. Приємного читання.