Розділ «Тиріон»

Лютий лящ тилом долоні, завданий Близною, кинув Тиріона на землю і розсік йому губу.

— Це Єззанові нашийники. Не твої.

Тиріон витер кров з розсіченої губи тилом власної долоні. Спробувавши встати, він упав назад на коліна, бо під ним підломилася нога. Підвестися він зумів лише з поміччю Копки.

— Смакота каже: хазяїнові потрібна вода, — заскиглив він так жалюгідно, як зумів.

— Смакота хай вграє сама себе — має-бо все, що для того треба. Ми не слухаємо наказів химерних почвар.

«Авжеж» — подумав Тиріон. Навіть серед рабів були свої вельможі та посполиті, цього він навчився швидко. Дівчур довго був коханим звірятком господаря, подарованим особливою ласкою та прихильністю, і за те інші раби вельможного Єззана люто його ненавиділи. Вояки звикли приймати накази лише від господаря та поставленого ним наглядача. Але Няньо помер, а Єззан був надто хворий, щоб призначити наступника. Що ж до трьох небожів, ті хоробрі та вільні воїни при першому ж тупоті копит блідої кобили пригадали нагальні справи деінде і здиміли без сліду.

— В-води, — простогнав Тиріон, зігнувшись і судомлячись. — І не річкової, каже цілитель. Чистої, свіжої, солодкої.

Близна гнівно загарчав:

— То сам по неї йди! Зі своєю мавпою! І то хутко!

— Ми? — Тиріон перекинувся з Копкою безнадійним, повним відчаю поглядом. — Але ж вода важка. Ми не такі дужі, як ви. Можна хоч візка взяти? Того, який мули тягають?

— Ноги свої бери, почваро.

— Та ж нам доведеться разів десять туди-сюди ходити!

— Ходи хоч сто. Мені з дупи накласти.

— Та нас же лише двоє… ми не принесемо стільки води, скільки треба хазяїнові.

— То бери свого ведмедя, — буркнув Близна. — Як на мене, він лише на те і годиться, щоб воду носити.

Тиріон обережно відступив назад і мовив:

— Як скажете, хазяїне.

Близна задоволено вишкірився. «Хазяїн. Йому до смаку. Авжеж.»

— Морго, ану принеси ключі. А ти, курдупелю, наповниш цебра і хутко назад. Сам знаєш, що роблять рабам, які пробують утекти.

— Неси цебра, — звернувся Тиріон до Копки, а сам пішов з названим Морго вивести пана Джорага Мормонта з клітки.