Розділ «Даянерис»

— Що таке?! — скричала вона, щойно Іррі обережно струснула її за плече. Надворі стояла глупа ніч. «Сталося щось погане» — миттєво зрозуміла вона. — Це Дааріо? Що за халепа?

У її сні вони були чоловіком і дружиною — простими міщанами, що жили простим життям у високому кам’яному будинку з червоними дверима. Уві сні він цілував її усюди: у вуста, у шию, у груди.

— Ні, халісі, — промурмотіла Іррі, — це ваш євнух Сірий Хробак та лисі чоловіки. Ви їх приймете?

— Так. — Раптом Дані усвідомила, що волосся має розкошлане, а нічну сорочку — розхристану і заплутану навколо тіла. — Допоможи вдягнутися. І чару вина подай. Щоб прочистити голову.

«Щоб потопити мій сон.» Вона почула тихі схлипи.

— Хто це плаче?

— Ваша рабиня Місандея, — відповіла Джихікі зі свічником у руці.

— Служниця. Я не маю рабів. — І все ж Дані не зрозуміла сказане. — Чому вона плаче?

— Вона плаче за тим, хто був їй братом, — відповіла Іррі.

Решту вона дізналася від Скахаза, Резнака та Сірого Хробака, яких привели перед її очі. Дані зрозуміла, що звістки лихі, ще до того, як почула бодай слово — вистачило єдиного погляду на потворну мармизу Голомозого.

— Сини Гарпії?

Скахаз кивнув головою і болісно скривив рота.

— Скільки загинуло?

Резнак ламав руки з розпачу.

— Д-дев’ятеро, ваша препишносте. Бридка справа, ница і зла. Жахлива ніч, украй жахлива…

«Дев’ятеро.» Слово встромилося їй у серце, наче кинджал. Щоночі поміж східчастими пірамідами Меєрину поновлювалася тіньова війна. Щоранку сонце сходило над свіжими трупами, коло яких на цегляній бруківці намальовано було кров’ю гарпію. На кожного відпущенця, що забагатів, а чи просто став надто помітним серед людей, чигала смерть. «Але ж дев’ятеро за одну ніч…» Вона відчула переляк.

— Розказуйте.

Відповів Сірий Хробак.

— На ваших слуг напали, коли вони ходили цеглою Меєрину, оберігаючи мир вашої милості. Усі були добре озброєні списами, щитами та тесаками. Ходили по двоє, і гинули теж по двоє. Ваших слуг Чорного Кулака і Цефериса було вбито арбалетними стрілами у Маздановому Лабіринті. Ваших слуг Мосадора та Дурана розчавили скинутим згори камінням коло річкового муру. Ваших слуг Еладона Золотоволосого та Вірного Списа отруїли у винному льосі, де вони звикли зупинятися, коли відбували варту.