Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА. Статистика ресурсного забезпечення діяльності підприємств»

- невідпрацьований час у зв'язку з роботою у режимі неповного робочого дня (тижня);

- період тимчасової непрацездатності;

- прогули та інші втрати робочого часу.

Втрати робочого часу пов'язують з тією його частиною, яка не була використана з причин, що не передбачені чинним трудовим законодавством. До цієї категорії відносять неявки та відпустки працівників з дозволу адміністрації, неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, простоями, прогулами.

Втрати робочого часу зумовлені впливом чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Вплив зовнішнього середовища виявляється у зниженні попиту на продукцію підприємств, наслідком чого є зниження ділової активності підприємства, звільнення чи переведення частини працівників на скорочений робочий день, тиждень, відпустку за власний рахунок. У зв'язку з цим рівень вимушеної неповної зайнятості у статистиці робочого часу можна використовувати як непрямі оцінки ділової активності підприємств.

Прогул - це день, не відпрацьований через неявку на роботу без поважної причини. Прогулами вважаються як людино-дні тих працівників, які не з'явилися на роботу без поважних причин, так і тих, що були відсутні на робочому місці більше ніж три години (неперервно або сумарно протягом робочого дня).

Робочий час, який не був використаний на підприємстві через порушення нормального перебігу процесу праці (відсутність електроенергії, сировини, несправність обладнання тощо), розглядається як простій. Цілоденним простоєм вважається день, у який працівник прийшов на роботу, але не зміг приступити до виконання своїх обов'язків з незалежних від нього причин або не з'явився, оскільки був заздалегідь попереджений про неможливість чи недоцільність його перебування на робочому місці у цей день.

Внутрішньозмінний простій - це частина робочого дня, протягом якої працівник не був зайнятий своєю роботою. Облік простоїв ведеться на основі листів простоїв. Внутрішньозмінні простої обліковуються, починаючи з 5 хвилин, а на окремих виробництвах - починаючи з 1 хвилини. Якщо працівник під час простоїв виконує інші види роботи, то оформляється разовий наряд, яким обліковують і цей час діяльності.

Безпосередню економічну оцінку та аналіз ефективності використання ресурсів робочого часу здійснюють за допомогою показників продуктивності праці (див. підрозділ 5.6).

Як уже зазначалось у підрозділі 5.1, основним джерелом інформації для статистичного вивчення робочого часу на підприємствах є звітність підприємств з праці. Нею передбачені абсолютні показники фактично відпрацьованого і невідпрацьованого з різних причин робочого часу. Основним документом первинного обліку, на підставі якого складають звітність з праці у частині використання робочого часу, є табель обліку робочого часу.

Нарівні підприємства для потреб оцінки та аналізу ефективності використання робочого часу, причин його втрат, визначення норм витрат часу на виконання різних видів робіт як персоналу, так і роботи обладнання можуть бути використані спеціальні обстеження, а саме, метод безпосередніх замірів, який включає в себе фотографію робочого часу і хронометраж; метод моментних спостережень.

Одним із інструментів статистичного аналізу використання робочого часу як на рівні підприємства, так і макрорівні є побудова балансу робочого часу.

Баланс робочого часу - це система показників, які комплексно характеризують ресурси робочого часу та напрямки його використання (табл. 5.9). Баланс робочого часу може бути побудований у людино-днях та людино-годинах. Людино-години, відпрацьовані в понаднормовий час, показують за підсумком балансу, оскільки понаднормові роботи виходять за рамки фонду робочого часу.

На підставі абсолютних показників робочого часу розраховують відносні показники, які характеризують ступінь використання того чи іншого фонду часу. З цією метою визначається частка фактично відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого часу.

Таблиця 5.9. Схема балансу робочого часу (приклад)

Для аналізу та порівняння ступеня використання робочого часу на підприємстві, в галузі, в економіці загалом, а також для міжнародних порівнянь обчислюють коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу:

Для міжгалузевих порівнянь використання робочого часу обчислюють коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу:

Для підприємств однієї галузі тривалість чергових відпусток є, як правило, подібна. Тому для порівняльного аналізу використання робочого часу на галузевому рівні додатково обчислюють коефіцієнт використання максимально-можливого фонду робочого часу:

Приклад 5.9. За даними статистичної звітності з праці ПрАТ "Троянда" складено аналітичну таблицю структури ресурсів робочого часу та його використання (табл. 5.10).

Таблиця 5.10. Ресурси робочого часу та його використання у ПрАТ "Троянда"