Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА. Статистика ресурсного забезпечення діяльності підприємств»

5. Інші категорії осіб, які не входять до облікового складу підприємства і не перелічені у пункті 4 цієї методики, до розрахунку кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості не включаються.

6. Середня кількість усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості обчислюється аналогічно до методики розрахунку середньої кількості працівників.

Приклад 5.6. На підприємстві зайняті працівники, для яких встановлена різна тривалість робочого тижня. Для працівників заводоуправління вона становить 40 год на тиждень, на виробництві (робочі місця зі шкідливими умовами праці) - 36 год, для працівників охорони тривалість робочого часу за квартал становить 496,5 год. В обліковому складі є працівник, молодший 18 років. Крім того, на підприємстві зайняті зовнішні сумісники та з 7-го числа місяця укладено цивільно-правові договори на виконання робіт з 9 особами терміном на 2 місяці. Кількість календарних днів у місяці - 30, робочих - 22.

1. Розрахунок середньої кількості працівників, зайнятих згідно з цивільно-правовими договорами в еквіваленті повної зайнятості, здійснюється так:

24 календарні дні (починаючи з 7-го числа) х 9 осіб = 216 людино-днів.

216:30 = 731 осіб;

2. Розрахунок середньої кількості штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості наведено у табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Розрахунок кількості працівників підприємства в еквіваленті повної зайнятості

3. Кількість зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості становить З (440:176 = 2,5. Після округлення - 3).

4. Кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості 471 + 3 + 7 = 491 особа [34].

У зв'язку з хворобами, відгулами, відпусткою або з інших причин кількість працівників, які з'явились на роботу, може бути меншою за кількість осіб, які перебувають на обліку підприємства. Ще меншою може бути фактична чисельність тих, хто працює на підприємстві на певну дату у зв'язку з цілоденними простоями чи з інших причин (рис. 5.5).

Для статистичного аналізу використання облікової кількості працівників підприємства можна скористатися порівнянням середніх значень облікової, явочної та фактичної кількості працівників.

Середню явочну кількість працівників розраховують як суму кількості працівників, які з'являлись на роботу кожного робочого дня, поділену на кількість таких днів у звітному періоді. Аналогічно обчислюють середню фактичну кількість працівників підприємства у розрахунку на один робочий день:

Різниця між обліковою та явочною кількістю працівників характеризує резерв персоналу (в основному робітників), що повинен використовуватись для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин. Різниця між явочною і фактичною чисельністю працівників (якщо вона існує постійно) свідчить про недоліки в організації праці на підприємстві, простої обладнання і неритмічний режим роботи підприємства.

Відносний рівень використання середньооблікової та середньої явочної кількості працівників дають змогу обчислити відповідні коефіцієнти за такими формулами:

Приклад 5.7. За даними прикладу 5.2 (табл.. 5.4) проаналізуємо рівень використання персоналу підприємства. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у червні становила 23 особи. Середня явочна кількість кількість - 21 особу (438:21 =21; 21 - кількість робочих днів у червні), а середня фактична кількість працівників на підприємстві протягом одного робочого дня - 20 осіб (422:21-20,1 - 20).

Отже, на підприємстві протягом червня на роботу з'являвся в середньому щодня 21 працівник, а фактично працювали 20 осіб із 23 осіб облікового складу. Кожного робочого дня протягом червня не приходили на роботу в середньому 2 працівники облікового складу, перебувала у цілоденному простої 1 особа, отже, фактично не працювало - 3 особи.

Таким чином, облікова кількість персоналу у червні використовувалась на 87,0%, а явочна - на 91,3%.

Для оцінки організації та дисципліни праці, що є одним із чинників ефективності використання персоналу підприємств, використовують показник рівня дисципліни персоналу, розрахований за формулою:

Підсумкову оцінку ефективності використання персоналу підприємств можна здійснити, порівнюючи показники, які характеризують кінцеві результати роботи підприємства, з показниками чисельності його персоналу або витратами робочого часу. Особливості розрахунку системи показників продуктивності праці розглянуті у підрозділі 5.6.