Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА. Статистика ресурсного забезпечення діяльності підприємств»

5. Статистика персоналу підприємств

5.1. Основні напрями та показники статистичного вивчення персоналу підприємств. Джерела інформаційного забезпечення

Визначальний вплив на конкурентоспроможність кожного підприємства зокрема та національної економіки загалом має якість людських ресурсів і система управління ними. Це обумовлює відповідні вимоги щодо якості статистичного вивчення персоналу підприємств як основної складової економічно активного населення на ринку праці країни та її регіонів.

В економічній літературі, професійному спілкуванні на практиці як синоніми вживаються терміни "персонал", "кадри", "трудовий колектив", "робоча сила". їх використовують для позначення тієї частини економічно активного населення на ринку праці, яке працює у статусі найманих працівників (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Розподіл населення на ринку праці за статусом зайнятості

Персонал - це сукупність усіх працівників підприємства або їх частина, об'єднана за професійною чи іншою ознакою (наприклад, адміністративний, обслуговуючий персонал). Кадри - це сукупність постійних (штатних) працівників підприємства, посади яких передбачені штатним розписом. З кожним із працівників кадрового складу укладається трудовий договір в усній або письмовій формі.

У статистичному обліку відмінність між поняттями "кадри" і "персонал" виявляється у розподілі працівників підприємства на дві категорії: 1) штатні працівники облікового складу; 2) працівники, які не належать до облікового складу. До другої категорії відносять сумісників та осіб, які працюють за договорами цивільно-правового характеру (рис. 5.2). Таке розмежування у статистиці пов'язане з необхідністю уникнення подвійного обліку одних і тих самих працівників, зайнятих на різних підприємствах або в іншому статусі, у тому числі на умовах вторинної зайнятості.

Рис. 5.2. Розподіл персоналу підприємства у статистичному обліку

Метою статистичного вивчення персоналу підприємств є виявлення та кількісна оцінка закономірностей (структури, динаміки, взаємозв'язку тощо) у процесах формування, використання та розвитку персоналу на підприємствах у взаємозв'язку з його якісними параметрами та умовами праці. Основні напрями статистичного вивчення персоналу підприємств, за допомогою яких реалізується визначена мета, ілюструє рис. 5.3.

Базовим напрямом статистичного вивчення персоналу підприємств є кількісна оцінка його чисельності та соціального складу. На основі показників облікової та середньооблікової кількості штатних та усіх працівників підприємств шляхом агрегування даних за видами економічної діяльності, галузями економіки, розмірами підприємств, регіонами аналізують обсяги і форми зайнятості населення у статусі найманих працівників, їх динаміку, структуру та структурні зрушення за демографічними, освітньо-професійними та іншими ознаками.

Явища і процеси трудової мобільності у сфері використання персоналу підприємств різних видів діяльності, їх привабливість для зайнятості аналізують за допомогою показників прийому і вибуття, утому числі плинності кадрів. Поглиблений аналіз цих процесів може бути здійснений на основі вивчення причин вивільнення, а також за допомогою статистичних методів аналізу взаємозв'язку показників руху персоналу, умов та оплати праці, інших видів соціальних витрат на персонал.

Статистичне вивчення обсягів і рівня зайнятості персоналу підприємств безпосередньо пов'язане з використанням ресурсів робочого часу. їх кількісну оцінку у статистиці підприємств здійснюють за допомогою показників фактично відпрацьованого і невідпрацьованого з різних причин робочого часу, а також його втрат. Агрегування даних щодо зазначених показників за видами діяльності та галузями економіки дає змогу оцінити повноту використання ресурсів праці, трудомісткість праці, її ефективність.

Повноту вивчення соціально-трудових відносин у сфері використання та розвитку персоналу забезпечують показники звітності підприємств щодо укладання колективних договорів, оплати праці та інших соціальних виплат, професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Основним показником оцінки мотивації праці на підприємствах є фонд оплати праці, у тому числі основної, додаткової, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Розвиток персоналу підприємств різних видів діяльності оцінюють та аналізують за допомогою показників кількості працівників, які пройшли підготовку та підвищення кваліфікації, у тому числі за кордоном.

Для оцінки ефективності праці на рівні галузей та видів економічної діяльності використовують показники продуктивності праці та її динаміки. Найбільш об'єктивну оцінки рівня продуктивності праці на рівні підприємства можна отримати на основі співвідношення обсягу виробленої продукції та середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості або фактично відпрацьованого робочого часу.

Рис. 5.3. Основні напрями та показники статистичного вивчення персоналу підприємств.

У вивченні динаміки продуктивності праці за допомогою індексів важливо враховувати вплив цінового фактора на показник виробленої чи реалізованої продукції. З огляду на це, вартість продукції мас бути зафіксована на рівні одного (базового) періоду. Показники динаміки продуктивності праці з відносною точністю можна обчислити на основі існуючої статистики обсягів і динаміки виробництва і реалізації продукції, наприклад, індексів фізичного виробництва продукції (у промисловості, будівництві) та показників динаміки кількості працівників або фактично відпрацьованого робочого часу (див табл. 5.13).

У вітчизняній статистиці праці основним джерелом інформації про чисельність, склад і рух персоналу підприємств, оплату праці та розвиток є статистична звітність з праці, а саме:

- № 1 -ПВ "Звіт з праці" (місячна) і (квартальна);

- № 1-ПВ "Умови праці" (один раз на два роки);