Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА. Статистика ресурсного забезпечення діяльності підприємств»

Таблиця 5.5. Дані первинного обліку кількості працівників підприємства

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється як сума середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, поділена на кількість місяців від початку року, тобто відповідно на 2,3,4... 12.

Приклад 5.4. Підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу: у січні - 142 особи, у лютому - 147 осіб, у березні - 150 осіб. Обчислимо середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за І квартал (142 + 147 + 150):3=146 осіб.

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом ділення суми зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства на 12.

Приклад 5.5. Підприємство з сезонним характером роботи почало працювати у серпні і закінчило в грудні того ж року. Середньооблікова кількість його штатних працівників становила: у серпні - 164 особи, вересні - 275 осіб, жовтні - 315 осіб, листопаді -120 осіб, грудні - 50 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за рік становить (164+275+315+120+50):12 = 77 осіб.

Середня кількість зовнішніх сумісників і тих, хто працює за цивільно-правовими договорами, за місяць обчислюється аналогічно до середньооблікової кількості штатних працівників. При цьому працівники цих категорій ураховуються як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу протягом усього терміну дії договору.

До тих, хто працює за цивільно-правовими договорами, не належать громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами.

Середня кількість зовнішніх сумісників і тих, хто працює за цивільно-правовими договорами, за період з початку року і рік визначається шляхом ділення суми середньої кількості цих працівників за усі місяці з початку року на кількість місяців, тобто на 2, 3,4, 5 ... 12.

Для визначення середнього рівня заробітної плати та інших середніх показників підприємства загалом, а також аналізу ефективності використання робочої сили використовується показник середньо-облікової кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості. Цей показник характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку усього персоналу, який залучався до роботи у звітному періоді й отримував заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо для виконання фактичного обсягу робіт за умови зайнятості кожного працівника упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.

Кількість штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості визначається у такому порядку:

1. За кожною категорією штатних працівників, для яких встановлено робочий тиждень різної тривалості, визначається загальна кількість людино-годин оплаченого робочого часу (відпрацьованого та невідпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата. Загальна кількість людино-годин, за які була нарахована заробітна плата кожної категорії працівників, ділиться на табельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості робочого тижня, встановленої на підприємстві згідно з законодавством або колективним договором.

2. До кількості оплачених людино-годин зараховуються людино-години, за які працівникам здійснено нарахування з фонду оплати праці за відпрацьований час і час відпусток, а також час відсутності працівників у зв'язку з навчанням, виконанням державних або громадських обов'язків, простоїв та інших неявок, які оплачуються згідно з чинним законодавством. Детальніше див. підрозділ 5.3.

При обчисленні середньої кількості штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості не враховується час, відпрацьований понаднормово, тобто штатний працівник, який працював у звітному місяці (періоді) понаднормово, в еквіваленті повної зайнятості враховується як одна фізична особа.

3. Кількість надомників в еквіваленті повної зайнятості визначається окремо діленням фактично нарахованих за звітний місяць цим працівникам коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного штатного працівника (за цей самий місяць).

4. До середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості включається також перерахована кількість працівників, які не входять до облікового складу (штату) підприємства та залучені до роботи на підприємстві.

Зовнішні сумісники враховуються в еквіваленті повної зайнятості пропорційно оплаченому часу, відповідно до пункту 1.

Працівники, які виконували роботу згідно з цивільно-правовими договорами (крім громадян-підприємців), ураховуються за кожен календарний день як цілі одиниці протягом усього терміну дії договору, отримана сума ділиться на кількість календарних днів у звітному періоді.

Працівники, які, згідно з договорами між суб'єктами господарювання, переведені на роботу на інші підприємства, включаються до середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості за місцем фактичного нарахування їм заробітної плати. їхня кількість в еквіваленті повної зайнятості розраховується аналогічно до кількості працівників, які виконували роботу згідно з цивільно-правовими договорами.

Кількість учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві, в еквіваленті повної зайнятості визначається діленням фактично нарахованих за звітний місяць цим працівникам коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного штатного працівника (за цей самий місяць).