Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

Гештальттерапія заснована на уявленні щодо поліпшення людської життєдіяльності – "моделі просвітлення", яка споріднює гештальттерапію з дзен-буддизмом. Характеризуючи цю модель, учень Ф. Перлза Джон Енрайт стверджує, що існують такі фундаментально різні моделі допомоги людині заради її прагнення стати досконалішою:

• патологічна модель висвітлює людину, в якої є проблеми або труднощі, як уражену або хвору, що потребує допомоги кваліфікованого фахівця. Терапію здійснюють за принципом лікування в системі відносин "лікар – пацієнт". Самолікування (читання відповідних книг, спроби вести "задушевні" бесіди з друзями) не особливо заохочується, хоч і не заперечується. Така модель характерна для класичного психоаналізу;

• модель зростання клієнта зобов'язує розглядати його як здорову нормальну людину, що має змогу досягти більшого. Нормальна особистість повинна постійно розвиватися й рости – інакше настають застій і поступова деградація. Відсутність зростання – тривожна ознака, стандартним є прагнення бути вище за норму. Допомога ззовні бажана, але не обов'язкова, оскільки прагнення до зростання – природна властивість людини, як і кожної живої істоти. Процес особистісного вдосконалення потребує певних зусиль, які винагороджуються сторицею, оскільки бути вище за норму – краще, ніж бути просто нормальним. Цією моделлю послуговуються терапія на основі ідеї самоактуалізації, логотерапія, роджеріанство;

• модель просвітлення ґрунтується на твердженні про відсутність будь-яких норм, необхідність кудись іти або що-небудь робити, оскільки людина – досконала, завжди була і завжди буде такою. У межах цієї моделі актуальне відчуття щастя й добробуту не залежить від рівня досягнень, наявності або відсутності проблем, успішної стратегії самопрезентації тощо. Усе, що необхідно, – зсув відчуття – розглянути себе не з позиції того, що могло б або мало бути зроблено, а побачити те, що є на цей момент, "тут і тепер", – і насолоджуватися цим[7].

Гештальттерапевти Ірвін і Міріам Польстери зараховують принцип "тут і тепер" до сучасного етносу – суми основних етичних і духовних норм суспільного життя, вважаючи процес повноцінного переживання актуальної реальності єством людського існування. Такий процес у гештальттерапії називають усвідомленням. Це природний безперервний контакт людини з її власним досвідом, далекий від самокритики; пряме усвідомлення себе і навколишнього світу в певний момент часу, всі відчуття, властиві людині, відокремлені від її думок та• оцінок. На перший погляд, така єдність з оточенням і собою – найпростіша, але це зовсім не так. Більшість людей часто зовсім не усвідомлює, що і як вони роблять, що відбувається з ними і в них кожної хвилини.

У гештальттерапії виокремлюють три зони контакту зі світом: внутрішню, створену відчуттями від власного тіла (сухість у горлі або важкість у шлунку, поза, в якій людина сидить або стоїть, головний біль, спрага, втома тощо); зовнішню – відчуття й усвідомлення властивостей навколишньої дійсності (сіре каміння на зеленій траві, тиск автомобільних гальм, запах мокрого одягу в метро дощового дня, схилені плечі дівчинки, що йде назустріч) і середню – зону уяви і фантазії, а також численних уявних ігор із собою, граючи в які, людина неминуче програє.

Індивід, який говорить "Мені холодно" або "Я бачу твою посмішку", перебуває у внутрішній або зовнішній зоні; "Я бачу твою глузливу (теплу, знущальну, дружню, ідіотську, нахабну, ласкаву, винувату тощо) посмішку" – в середній. Основним при цьому є не те, що людина бачить насправді (посмішка), а її страхи, фантазії, очікування або оцінки. Вона сама робить єхидну, ідіотську або дружню посмішку і відповідно поводиться. Як правило, її марно переконувати, що насправді вона зробила теплу усмішку, а не знущальну посмішку. Фраза "Я її наскрізь бачу" означає, що в полі зору мовця взагалі нікого немає, крім його власних упереджень або невротичних установок[8].

Середня зона – не тільки простір, у якому існують страх й упередження, заздрість і гординя, а також арена уявних ігор – тривалих фантазій на тему "Який я невдаха", "Якби не ти...", "Щастить, як утопленику" і найпоширенішої "Ой Боже, що люди скажуть". Описи цих і багатьох інших ігор є у книгах із гештальттерапії.

Контакт – це взаємодія людини з навколишнім світом, що можливий і без усвідомлення, але усвідомлення не буває без контакту. Для того, щоб жити і задовольняти свої потреби, людина має контактувати з реальним світом. Контакт без усвідомлення не залишає місця для психічних переживань – вражень, думок і почуттів. Подібно до того, як людина не відчуває простирадла під час сну, вона не сприймає навколишнього світу без усвідомлення. Перебуваючи в середній зоні, людина усвідомлює лише те, що вигадала сама, і така ілюзорна реальність "виймає" її зі світу і розміщує в тісному коконі млявого, нецілісного, невротичного існування. Тому разом із принципом "тут і тепер" Ф. Перлз[9] застосував вислів "тепер і як", вважаючи, що ця формула краще передає суть гештапьт-підходу, його інтерес до феноменології, сутності психічних переживань, а не до пояснення їх причин та обставин виникнення. Така терапія дає змогу повернутися від думок і розмов про речі (це явище називають ебаутизмом (з англ. about – про щось, про когось)) до самих речей. Головне – не втратити безпосередності переживання, причетності до того, що відбувається в цю мить.

Усвідомлення і контакт є умовами активного і повноцінного життя й задоволення людських потреб. Згідно з поглядами Ф. Перлза, цілісний акт життєвої активності – це безперервний процес творення та руйнування гештальтів. Гештальт (з нім. gestalt – образ, структура, цілісна форма) – цілісна структура, що описує єдність і взаємозалежність потреб особи, її власної активності й навколишнього середовища[10].

У гештальттерапії "працює" гомеостатична модель особистості, де задоволення потреб необхідно для відновлення рівноваги в системі "організм – середовище". Ця модель, доповнена принципом холістичності (цілісності) – нерозривної єдності й взаємозалежності тіла та психіки, представляє життєдіяльність здорової людини як безперервний ланцюг контактів із навколишньою реальністю. У процесі сприйняття під впливом домінуючої потреби людина виокремлює головне (фігуру) і другорядне (фон), а задоволення потреби завершує гештальт. З виникненням нової потреби цикл повторюється.

Ф. Перлз наголошував на значущості тілесних аспектів особистості і виступав проти їх відокремлення від духовних (з англ. mind-body split – "поділ на тіло і дух"), вказуючи на цілісність людської природи. Його учень, засновник Паризької школи гештальту Серж Женжер, ілюструє багатомірність і цілісність гештальтпідходу за допомогою пентаграми аспектів людської активності (рис. 1.2).

Пентаграма аспектів людської активності

Рис. 1.2. Пентаграма аспектів людської активності

У здоровій психіці формування гештальтів підпорядковується принципу "first things first", що в перекладі з англійської означає "спочатку найважливіше". Існує також гнучкість взаємних переходів фігури і фону. Турбота, увага, інтерес, збудження і задоволення характеризують нормальне формування фігури/фону, а сплутаність, нудьга, тривожність, "зациклення", збентеження і невпевненість свідчать про ускладнення цього процесу. Будь-які порушення і збої в циклі досвіду, а також вади контактної межі між суб'єктом та навколишньою дійсністю у гештальттерапії трактують як невротичні прояви[11].

Актуалізація потреби зумовлює активний пошук людиною можливостей її задовольнити, віддаючи перевагу всьому пов'язаному з її бажанням, відтісняючи все інше. Відчуття потреби чи непотрібності чого-небудь посилює усвідомлення і викликає збудження, що сприяє початку дії. Після задоволення потреби і завершення гештальту відбувається переривання контакту ("відхід"). Проте цикл досвіду може бути порушений на будь-якому етапі, і такі порушення стають джерелами невротичних проблем;

Здорова нормальна людина легко і плавно переходить від циклу до циклу, вона присутня "тут і тепер" в кожному з них. Порушення і збої залишають гештальти незавершеними, цикл переривається, а суб'єкт вимушений перебувати "там і тоді". На думку Ф. Перлза, невротик – це людина, яка не отримує актуального задоволення від життя, перебуваючи в певній формі контакту зі своїм минулим досвідом. Незакінчені і непрожиті ситуації прагнуть жити за рахунок актуальних, віднімаючи в них енергію, а в особистості загалом – відчуття впевненості в собі[12].

Незавершені ("незакриті") гештальти перетворюють людське життя на хаос проблем, що поступово стають нерозв'язними. Невротичну особистість буквально роздирають на частини окремі фрагменти її непрожитого досвіду; втрачається здатність організовувати свою поведінку відповідно до ієрархії власних потреб, порушується можливість зосереджуватися[13].

Гештальттерапія надає великого значення активній свідомості, зокрема усвідомленню всієї повноти контакту людини зі світом. Цим вона відрізняється від глибинних напрямів, проте Ф. Перлз[14] запозичив в них ідею щодо взаємодії з реальністю, яка часто супроводжується її викривленням. Такі викривлення в гештальтгерапії трактують як порушення (дефекти) контактної межі і спрямовують терапевтичний вплив на їх виправлення. Соціальна природа неврозу, зауважив Ф. Перлз, це захисний маневр, що допомагає ухилитися від загрози світу, який наступає на людину. Невроз видається найефективнішим способом підтримання рівноваги і саморегуляції в ситуації, коли все проти людини. Автор гештальтпідходу охарактеризував типи порушень контактної межі і, відповідно, стільки самоневротичиих захисних механізмів – проекцію, злиття, ретрофлексію та інтроекцію, дефлексію й ізоляцію.

Інтроекція[15] – цей механізм найзручніше пояснити за допомогою метафор, пов'язаних з їжею, як це зробив Ф. Перлз у книзі "Его, голод і агресія" (1947 р.). Інтроекція схожа на заковтування величезних йерозжованих шматків без відчуття смаку. Таку їжу організм не може перетравити і засвоїти, тому інтроекти залишаються сторонніми тілами. Особистість, наповнена неперетравленими і (проектами, постійно відчуває екзистенційний голод, попри важкість у шлунку від того, що вже проковтнула. Несумісні установки і думки призводять до вагань, невпевненості, тривоги. Усю свою енергію така особистість витрачає не на розвиток і зростання, а на марні спроби примирити внутрішні суперечності, позбавитися психологічної "нудоти", що стає фоном її існування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові

  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності

  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи
  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера

  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки