Заключна (завершальна) частина тренінгу – вправи на рефлексію та відновлення сил учасників, прощання, отримання зворотного зв'язку щодо результатів тренінгу й можливості застосування отриманих навичок у реальному житті (5-10% від загального часу).
Завершення тренінгу передбачає емоційну інтеграцію і символізацію досвіду, оскільки усі процедури тренінгу спрямовані на створення нового досвіду для учасників, а його цінність пов'язана з можливістю перенесення в реальне життя.
Другим важливим аспектом завершальних процедур є "деролінг учасників", виведення їх із тренінгового хронотопу – штучно створеного психологічного простору.
Емоційна інтеграція (шерінг) почуттів – це обмін емоційними переживаннями внаслідок тренінгу. Кожний учасник висловлює своє ставлення до тренінгу, відповідаючи на запитання: Що я відчуваю? Що беру з собою? Що особисто для вас було наважчим і найціннішим у тренінгу? Окрім того, враження і відкриття можуть коротко записуватися на аркушах паперу у формі пелюсток. Після усної відповіді кожен учасник прикріплює свою пелюстку на дошку, і після завершення тренінгу виникає "ромашка".
Раціональною утилізацією досвіду є пам'ятка, яку учасники створюють за мотивами тренінгу. Тема пам'ятки – сфера практики, де будуть застосовуватися отримані навики. Кількість пунктів у пам'ятці: 7+/- 2.
Пам'ятки можуть створюватися індивідуально або в підгрупах. Пам'ятка може створюватися у формі модерації, а визначені аспекти – у вигляді операцій. Окрім того, можна запропонувати учасникам створити об'єкт, що символізує досвід, отриманий у тренінгу: колажі, малюнки, тексти, анекдоти, байки, пісні. Можливі теми колажів або малюнків:
• Ми до тренінгу – ми після тренінгу.
• Новий досвід.
Символічні дії можуть бути і у створенні "живих" скульптурних композицій, що підсумовують досвід:
• Мої (наші) відкриття.
• Ми (я) будемо жити тепер по-новому.
Автор, який створив композицію, має дати їй назву, придумати фразу, що відображає її суть. Скульптура може бути як статичною, так і динамічною (створюватися поступово). Елементи композиції, знімки можна знімати і віддавати як емоційний талісман з тренінгу.
Дебрифінг як форма психологічної допомоги являє собою організоване осмислення та обговорення ситуації. Дебрифінг застосовують в групах осіб, які разом пережили стресогенну ситуацію або трагічну подію. Загальна мета групового обговорення – мінімізація психологічних страждань і болю. Реалізація мети дозволяє розв'язати завдання: "опрацювати" враження, реакції та почуття; сприяти когнітивній (пізнавальній) організації набутого досвіду шляхом узгодження як подій, так і реакцій; зменшити індивідуальну та групову напругу; зменшити відчуття патології особистісних реакцій, тобто нормалізувати стан шляхом обговорення почуттів і реальної можливості поділитися один з одним своїми переживаннями; мобілізувати внутрішні та зовнішні ресурси, підвищити рівень групової підтримки і солідарності; підготувати до переживання тих симптомів і (або) реакцій, які можуть виникнути; визначити заходи подальшої допомоги у разі потреби. Той, хто керує дебрифінгом, повинен чітко уявляти собі, що він не "консультант" і не груповий психотерапевт, – у традиційному розумінні, що це також і не "лікування".
Сеанс полягає в необхідності мінімізувати розвиток важких психологічних наслідків після отриманого стресу. Дебрифінг не може запобігти їх виникненню, розвитку і продовженню, але сприяє розумінню причин й усвідомленню дій, які необхідно вживати. Тому одночасно – це метод кризової інтервенції і профілактики. Психологічний дебрифінг застосовують під час різних подій, які об'єднують двома загальними характеристиками: це ситуації, в яких існує осмислена учасниками загроза; в ній беруть участь усі присутні в групі.
Оптимальний час для проведення дебрифінгу – через 48 годин після події. У цьому випадку ті, хто був задіяний у подіях, уже пройдуть через період гострих реакцій, і вже можливі рефлексії та самоаналіз. Варто враховувати, що чим більше пройде часу після події, тим більш розмитими будуть спогади.
Дебрифінг може мати продовження через два тижні або навіть протягом двох місяців. Це дуже зручно, оскільки фахівці мають час належним чином підготуватися до психологічної допомоги. Цей процес уже буде менш структурованим, ніж перший, і його головне завдання передбачає відстеження в учасників динаміки в проявах симптомів і зроблених дій для їх подолання. На цьому етапі також має пройти визначення учасників, які мають потребу в більш інтенсивній психологічній допомозі або психотерапевтичному лікуванні[1].
Дебрифінг проводять у групах до 15 осіб, які спільно пережили певні події. У процедурі дебрифінгу можна виділити три частини, де є від 5 до 7 структурних фаз. Частина перша – обробка головних почуттів учасників і вимір інтенсивності стресу групи. Частина друга – детальне обговорення симптомів та забезпечення почуттів захищеності і підтримки. Частина третя – мобілізація ресурсів, забезпечення інформацією і формування стратегії на майбутнє.
Фази мають чітку послідовність:
• вступна фаза: знайомство з групою, роз'яснення цілей, завдань і правил поведінки групового обговорення, створення обстановки психологічної безпеки і комфорту;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Деролінг, шерінг і дебрифінг“ на сторінці 1. Приємного читання.
