Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

У контексті соціально-психологічного тренінгу у формі групи самоаналізу проблема засвоєння, традиційна для процесу навчання, по суті перетворюється, по-перше, в проблему отримання учасником відомостей про те, як його сприймають у різних ситуаціях групової взаємодії, а по-друге, в проблему прийняття цих відомостей.

Досвід повсякденного спілкування свідчить що інформація про інших людей, зазвичай, не залишається лише надбанням особистості, вона пізнає – безпосередньо чи мимоволі, в тій чи іншій формі доводить її до відома оточуючих. Ними можуть бути самі учасники або інші, треті особи. Інформацію про те, як людину сприймають учасники групи, як реагують, розуміють та інтерпретують її поведінку, називають зворотним зв'язком. На думку Л. Петровської, зворотний зв'язок – це особливий різновид соціального знання – "знання про людину, яке повертається до неї від партнера (партнерів) зі спілкування"[1]. Окрім цього, так можна називати різновид спілкування, в якому відбувається це повернення. Зворотний зв'язок – це головний інструмент самопізнання особистості, формування реалістичної системи уявлень про себе, власну поведінку[2].

Тренінг відбувається, головним чином, через переживання багатогранного групового досвіду. При цьому зазначені характеристики зворотного зв'язку повинні сприяти створенню клімату довіри, психологічної безпеки – вирішальної передумови досягнення групою поставлених цілей. Важливою є і роль правильно побудованого зворотного зв'язку щодо подолання бар'єрів спілкування, пов'язаних з дією механізмів психологічного захисту, які активно беруть участь у побудові образу себе та образу іншого учасника. Бар'єри виникають через неусвідомлене прагнення зберегти звичну думку, заперечуючи або спотворюючи інформацію, що розцінюється як несприятливе, руйнівне уявлення. Організація спілкування у тренінговій групі орієнтована, в першу чергу, на створення ситуації довірливого спілкування, оскільки лише відносини поваги, взаємної підтримки, довіри народжують відвертість, мінімізують закритість партнерів у спілкуванні. Найважливішими передумовами створення таких ситуацій у групі виступають реалізовані тут специфічні форми міжособистісного зворотного зв'язку.

Саме поняття "зворотний зв'язок" введено в науковий обіг Н. Вінером, "батьком" кібернетики. Проте нині принцип зворотного зв'язку активно осмислюється в різних навчальних дисциплінах, у тому числі й науках про людину – фізіології, педагогіці, психології тощо. У найбільш розповсюдженому значенні зворотний зв'язок – це інформація, що поширюється від об'єкта впливу, сприймається носієм впливу і містить у собі характеристику результатів цього впливу. З кібернетики це поняття у психологію ввів А. Бодальов, який вважав, що зворотний зв'язок як одержання індивідом інформації про наслідки й результати власних дій є однією з необхідних умов взаємодії між людьми[3].

У соціально-психологічному тренінгу феномен зворотного зв'язку розглядають, насамперед, у контексті міжособистісного спілкування, тобто в контексті суб'єкт-суб'єктних відносин, на відміну від системи суб'єкт-об'єкт, наявної, як правило, у техніці і кібернетиці.

У міжособистісному спілкуванні зворотним зв'язком виступають відомості будь-якого роду: пряма або непряма інформація, яку людина отримує від учасника щодо самої себе – своєї поведінки, свого вигляду та ін. Таким чином, зворотний зв'язок виявляється певним видом соціального знання – знанням про людину, яке повертається цій людині учасником (учасниками) спілкування.

Важливим є поділ зворотного зв'язку на навмисний (свідомо подається комунікатором) і ненавмисний, мимовільний для комунікатора. Ненавмисний зворотний зв'язок реципієнт отримує, простежуючи ті чи інші аспекти поведінки комунікатора, які, зазвичай, комунікатор не контролює. У повсякденному спілкуванні найбільш доступним є ненавмисний зворотний зв'язок, що значною мірою залежить від спостережливості людей: досить реципієнтові поцікавитися результатом свого впливу на партнера і "прочитати" цю інформацію за виразом обличчя, інтонацією голосу, в різних деталях поведінки. У випадку навмисного зворотного зв'язку ініціатива належить комунікаторові, який має чимало причин не виявляти активність[4]. Тому навмисний зворотний зв'язок подається спорадично і в реальному спілкуванні, зокрема, у процесі тренінгу, залежатиме від активності учасників.

Функції зворотного зв'язку в спілкуванні різноманітні. Зворотний зв'язок виступає найважливішою творчою складовою процесу набуття людиною власного "Я". Як зазначає, наприклад, А. Бодальов, завдяки дії механізму зворотного зв'язку людина на основі досягнутого в процесі взаємодії з іншими людьми досвіду може коригувати свою подальшу поведінку, замінюючи використані способи впливу новими, які здаються більш ефективними[5]. Окрім того, "отримуючи в тій чи іншій формі зворотний зв'язок і переробляючи його відповідно до своїх внутрішніх диспозицій, людина, зазвичай, не тільки формує уявлення про себе, а й про інших, перш за все, комунікатора зворотного зв'язку. Таким чином, зворотний зв'язок виявляється важливою ланкою діалектично єдиного процесу пізнання себе та інших людей і одночасно складною технікою, використовувати яку необхідно дуже старанно й ретельно, опрацьовуючи методики її організації.

Класифікацій зворотного зв'язку можна побудувати безліч – залежно від дослідницьких цілей і відповідно до обраних підстав. Зворотний зв'язок буває: вчасний; специфічний, тобто має належати до окремих конкретних проявів учасника; апаратурний та особистісний зворотний зв'язок. В останньому випадку він надходить безпосередньо від учасників спілкування, а в першому – його джерелом є різні технічні пристрої, що дозволяють нам подивитися на себе наче збоку (фотоапарат, магнітофон, відеозапис тощо). Зворотний зв'язок може бути також вербальним і невербальним, тобто проявлятися в слові або жесті, погляді, міміці; оціночним і не містити оцінки; співвідноситися з конкретним джерелом і зовсім не визначати джерело; загальним або специфічним стосовно поведінки людини; емоційно забарвленим і таким, що не несе емоційного забарвлення з боку комунікатора та ін. Реалізація зворотного зв'язку в контексті міжособистісного спілкування передбачає як мінімум дві умови. Перша – до людини надходять відомості від співбесідника щодо його уявлень про неї. Друга умова – людина сприймає ці відомості.

Наскільки названі умови реалізуються в практиці повсякденного спілкування? Які параметри реального зворотного зв'язку? Досвід повсякденного спілкування показує, що далеко не завжди збігаються уявлення про іншу людину стосовно себе і уявлення повертається, адресується, сприймається[6]. Інакше кажучи, комунікатор зворотного зв'язку не завжди експлікує реципієнту те, що він насправді думає про нього. У деяких випадках можна припустити наявність трьох видів знань про іншу людину: для себе, для іншого – того, хто сприймає, для іншої – третьої особи. Що і в якій формі з того, що повертає комунікатор зворотного зв'язку, сприймається, природно, визначається в цілому загальним соціальним контекстом, в якому відбувається спілкування. Всебічне дослідження зворотного зв'язку є необхідним для більш повного вивчення міжособистісної комунікації, сприйняття людини людиною, формування поняття про людей і самих себе, вирішення питання про форми і способи оптимізації міжособистісного спілкування[7].

Зворотний зв'язок є складовою навчального процесу, що підводить учасників до самоаналізу. Це потужний засіб освоєння нового досвіду. Тренер має бути достатньо прозорливим, щоби помітити зміни в поведінці учасників та реагувати на ці зміни у відповідний момент. Оптимальна стратегія надання зворотного зв'язку "тренер – учасник" – це допомогти учаснику (учасниці) самостійно відзначити зміни, зробити відповідні висновки та спланувати подальші дії. Зворотний зв'язок може бути конструктивним або деструктивним. У першому випадку – зміни, спрямовані на пошук і вироблення рішення, розрядку емоцій, аналіз проблем, розробку різних варіантів їх вирішення тощо. Деструктивні наслідки зворотного зв'язку такі: учасники відчувають незадоволеність ситуацією, їх долає загальне погане самопочуття, зменшується ступінь співробітництва, залежність від думки групи, уявлення про свої цілі як позитивні, а іншого учасника – як негативні, згортання взаємодії і спілкування між учасниками, замкнутість[8]. У жодному разі тренери не повинні оцінювати ці зміни та інтерпретувати, навіть якщо учасники звернуться з проханням прокоментувати їх та вирішити, "правильні" вони чи ні.

Зворотний зв'язок, щоб бути конструктивним (тобто нести реалістичні відомості у формі, яка забезпечує їх прийняття), має відповідати ряду вимог:

• описовість, а не оціночність;

• вчасність, відповідність принципу "тут і тепер";

• специфічність, тобто відноситися до конкретних проявів учасника, а не до особистості у цілому;

• релевантність, відповідність потребам і комунікатора, і реципієнта;

• орієнтованість на ті риси, які справді можуть бути змінені;

• реалізація у контексті тренінгової взаємодії;

• формулювання у вигляді "Я-повідомлень", особливо почуттів;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові

  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний
  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності

  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера

  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки