Психокорекція – один із видів надання психологічної допомоги. Її здійснює психолог чи психотерапевт, який має базову психологічну освіту. Корекція дослівно означає "виправлення", "внесення поправок" і стосується тих психологічних феноменів, які є нефункціональни ми або перешкоджають психологічному розвитку та функціонуванню[1].
Психокорекція – це система дій, спрямованих на виправлення недоліків емоційного, інтелектуального та поведінкового аспектів особистості за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Це – психозаміна усталених характеристик суб'єкта, стабілізованих у процесі життєдіяльності, що має на меті актуалізацію внутрішнього потенціалу "Я" суб'єкта; шлях аналізу цілісних явищ психіки в єдності свідомого і несвідомого аспектів психіки суб'єкта.
Психокорекції підлягають явища, яким -притаманна статичність, незмінність, фіксованість. Але ці психологічні явища не повинні мати органічної основи (ураження головного мозку) і не повинні сформуватися настільки рано, що в подальшому практично не змінюються (сила нервової системи, ступінь рухливості нервових процесів)[2].
Особливості психокорекції: підлягають лише здорові люди, які мають певні психологічні труднощі; орієнтована на розвиток здорової творчої особистості, її потенціалу; частіше спрямована на теперішнє і майбутнє; передбачає середню тривалість зустрічей (довша за консультацію, але коротша за психотерапію).
Психокорекція спрямована на подолання певних психічних розладів, що істотно впливають на деформацію особистості. Для відновлення повноцінного функціонування використовують довготривалі процедури (психотерапія).
Об'єктами психокорекції можуть бути особистість, сім'я, група.
Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психологічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш досконалою, підвищують адаптивні можливості його особистості[3].
Психокорекційні заходи можна класифікувати[4]:
• за характером спрямованості: симптоматичну корекцію (короткотривалий вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу) та каузальну (причинна – спрямована на джерела і причини відхилень; більш тривала у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективною);
• за змістом розрізняють корекцію: пізнавальної сфери; особистості; афективно-вольової сфери; поведінкових аспектів;
• міжособистісних відносин; внутрішньогрупових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних); дитячо-батьківських стосунків;
• за формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію: індивідуальну; групову; у закритій природній групі (сім'я, клас); у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами; індивідуально- групову (змішана група);
• за наявністю програм: програмовану; імпровізовану;
• за характером керування коригуючими впливами: директивну; недирективну;
• за тривалістю: надкоротку (хвилини, години, вирішення актуальних ізольованих проблем, конфліктів); коротку або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру, який продовжується після завершення зустрічі); тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми); довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого; ефект розвивається поступово, носить тривалий характер);
• за масштабом вирішуваних завдань розрізняють корекцію: загальну (заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, які регулюють психофізичне, емоційне навантаження відповідно до вікових та індивідуальних можливостей) та спеціальну (комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних завдань формування особистості, окремих її властивостей чи психічних функцій, що проявляються у девіантній поведінці й ускладненій адаптації (невпевненість, агресивність, тривожність, аутичність, схильність до стереотипів, конфліктність). Спеціальна корекція виправляє наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особистості[5].
Відповідно до напрямів розвитку теоретичної та практичної психології з'явилися теоретичні моделі психокорекційної роботи, пов'язані з динамічними аспектами психіки. Так, основною метою психокорекції у психоаналізі виступає допомога клієнту в розумінні й усвідомленні ним причин його поганого пристосування до реальності і надання йому допомоги у можливості адаптації до неї.
Психоаналіз полягає в пошуку прихованих джерел хвороби у просторі несвідомого і психологічної допомоги людині в усвідомленні й переоцінці переживань, які тривожать. Класичний психоаналіз включає в себе 5 базисних технік: метод вільних асоціацій; тлумачення (інтерпретація сновидінь); інтерпретація; аналіз чинення опору; аналіз переносу (проекції).
Клієнт-центрований підхід К. Роджерса передбачає, що людина володіє всією необхідною компетентністю для вирішення проблем, які перед нею виникають і здатна спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ці здібності можуть розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, де людина отримує можливість встановлювати позитивні зв'язки. Основні поняття клієнт-центрованого підходу – "поле досвіду", "Я-реальне", "Я- ідеальне", "тенденція до самоактуалізації", "самість". Зокрема, "самість" – це цілісність, що включає в себе тілесний і символічний, духовний досвід[6].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психокорекційна техніка“ на сторінці 1. Приємного читання.
