Гетерогенність – це ступінь відмінності учасників тренінгової сукупності між собою за різними ознаками: статтю, віком, освітою, рівнем інтелекту, соціальним статусом, типом особистості і стилем поведінки, психологічними проблемами, переконаннями і ціннісними орієнтаціями, цілями участі в групі[1].
Найбільше значення має гомогенність тренінгової групи щодо психологічних проблем і віку. Групам з коротким курсом занять, а також тим групам, чиєю функцією є емоційна підтримка, показана велика гомогенність (схожість між учасниками). Групам, орієнтованим на тривалу роботу, метою якої є вироблення міжособистісного розуміння, корисна більшою мірою виражена гетерогенність.
Існує два способи формування груп – для роботи у складі цілої групи та для роботи у складі малих груп. Кожному з них притаманні свої особливості. Заняття у складі групи передбачає, що всі учасники сидять разом, а їхня увага зосереджена на лідері групи. Такий вид роботи, як правило, застосовується: під час початкового привітання та вступної частини щоденних занять; коли треба вислухати одного або декількох промовців, зокрема під час читання лекції або проведення колективної презентації перед аудиторією; під час обміну результатами роботи, виконаної у складі малих груп; наприкінці тренінгу для підбиття підсумків і завершення заняття.
Переваги групової роботи полягають у тому, що з інформацією та досвідом можуть ознайомитися всі члени групи. Крім того, існує можливість легко давати інструкції одразу всім учасникам. Важливо також, що окремі учасники неспроможні відразу брати активну участь у навчанні, відчувають обмеження можливостей засвоєння матеріалу, їм легше адаптуватися до умов тренінгу у великій групі.
На відміну від занять у складі всієї групи; коли люди є переважно пасивними одержувачами інформації, заняття в малих групах передбачає активність учасників, їхню жваву взаємодію один з одним, вироблення ними власних ідей та виявлення творчості в інших формах. У процесі роботи у складі малих груп доцільно мати двох тренерів: вони зможуть приділити більше часу, допомагаючи кожній групі, і вносять у процес різні особисті якості та досвід, збагачуючи матеріал, який викладають.
Метод малих груп зручний у застосуванні, коли учасникам потрібно: познайомитися один з одним; переглянути матеріал, представлений на лекції; розв'язати завдання, поставлені тренером; спланувати, як представити інформацію іншим групам у формі рольової гри; відпочити, навчитися взаємодіяти, адаптуватися серед незнайомих людей.
Існує чимало способів організації малих груп, кількість людей у яких, зазвичай, коливається від двох до восьми. Якщо кількість членів перевищує вісім, їм стає важко всім одночасно брати участь у роботі і, відповідно, легше виключитися з неї – при цьому група, як правило, розпадається на підгрупи. Спосіб формування груп залежатиме від виду роботи, якою вони мають займатися[2]. Відбір учасників у спеціалізовану групу виробляється на основі попереднього тестування та індивідуальної співбесіди, в ході яких підтверджується наявність конкретної особистісно професійної проблеми і бажання її скорегувати (незнання технологій кар'єрного зростання, занижена самооцінка, невміння працювати в умовах дефіциту часу та ін.
Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування“ на сторінці 1. Приємного читання.
