Поряд з традиційними методами з метою успішного активного засвоєння знань, умінь і навичок застосовують методи, що забезпечують дидактичні та психологічні умови щодо спонукання самостійної й творчої розумової діяльності учасників, моделювання предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності, опанування професійними уміннями й навичками.
Ігрові методи є найбільш поширеними у груповій роботі. Серед них виокремлюють ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, імітаційні та ділові ігри[1]. Ігри добре себе зарекомендували як у різних формах групової роботи, так і на етапах групової динаміки. Так, починаючи з першої стадії групової роботи, ігри корисні як спосіб подолання закріпаченості, напруження, розігрівання учасників СПТ. Гра дозволяє учасникам тренінгу подолати бар'єри, відчуженість, "зняти маски", відкритися, імпровізувати, творчо проявляти своє "Я" та ін. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м'яко, легко виявити труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми.
У процесі ігрової діяльності людина набагато швидше засвоює й опановує різні види поведінки, вчинки, уміння й навички вербальної та невербальної поведінки. Гра є універсальним методом для дітей і дорослих, оскільки виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв'язуються різноманітні людські проблеми. Нині ігри починають набувати статусу засобів формування культури взаємовідносин і рефлексії.
Ефективність СПТ значною мірою залежить від зацікавленості учасників, мотивації, що стимулює їхню активність. Важливу роль для формування професійних навичок у сфері комунікації, активізації навчально-виховного процесу тощо відіграє рольова гра, що сприяє активізації пізнавально-оцінювальної та практичної діяльності учасників тренінгового заняття, певній організації їхньої взаємодії та спілкування[2].
Місце і роль гри упродовж тренінгу науковці (О. Олексюк, О. Пехота, С. Тарасова, С. Живолуп) пояснюють залежно від розуміння тренером її функцій. Так, серед найбільш важливих функцій виокремлюють такі:
• соціокультурну – найсильніший засіб соціалізації людини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини;
• комунікативну – уможливлює моделювання різних ситуацій життя, пошук виходу з конфліктів, не вдаючись до агресивності, оволодіння розмаїтістю емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті;
• функцію самореалізації людини у грі – це сфера реалізації себе як особистості, адже саме в цьому плані учаснику важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої- небудь мети. Процес гри – це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі або навіть наявні проблеми в особистості та змоделювати їхнє зняття;
• діагностичну – здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу, тобто гра володіє завбачливістю; вона діагностичніша, ніж будь-яка інша діяльність людини, адже індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість), а гра сама по собі – це особливе "поле самовираження";
• корекційну – психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учасники засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен добре знає не тільки свою роль, а й ролі інших учасників, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри використовують при наданні допомоги учасникам з девіантною поведінкою, у складних життєвих ситуаціях, що супроводжуються переживаннями, які перешкоджають нормальному самопочуттю й спілкуванню у групі;
• розважальна функція гри передбачає створення певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх – пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії[3].
До суттєвих переваг ігор варто віднести наступні:[4] по-перше, вони є самостійним явищем культури і не потребують формування штучної мотивації, вимагаючи взаємної активності від ведучого та учасників, дозволяють розв'язати давню етичну проблему класичного експерименту: "А що ми даємо піддослідному?". Другою перевагою ігор є давня традиція регламентації і творчого перетворення соціальних взаємовідносин у ціннісно-етичному і функціонально-рольовому планах.
Науковці (О. Жоржик, О. Колесникова та ін.) обгрунтовують переваги використання ігор у професійній підготовці фахівців наступним чином, а саме:
• служать способом організації, стимулювання й мотивації, контролю навчально-пізнавальної діяльності;
• дозволяють змоделювати різноманітні ситуації майбутньої професійної діяльності й цим самим наблизити умови навчання до реальної майбутньої роботи;
• надають широкі можливості для організації навчання у груповій, парній формах, визнаних найбільш ефективними щодо активізації взаємодії між тренером та учасниками, між самими учасниками. У співпраці в парах чи підгрупах ця взаємодія стає конкретнішою, більш особистісно орієнтованою, що сприяє когнітивному і комунікативному розвитку учасників;
• уможливлюють використання упродовж тренінгу широкого спектра напрямів, ліній взаємодії між її учасниками: тренер – учасник, учасник – учасник, тренер – група, підгрупі – підгрупа, учасник – підгрупа тощо. У модельованій ситуації через чіткий розподіл функцій між її учасниками, спрямування в грі всіх на кожного й кожного на всіх, взаємодія з різними напрямами посилюється (звичайно, залежно від виду, характеру самої гри). Таким чином, зростає сукупність переданої й засвоєної інформації[5].
Нині існують різноманітні класифікації рольових Ігорі. За методологією проведення ігри поділяють на інноваційні, організаційно-діяльнісні, імітаційні та дистанційні[6].
Найпопулярнішим різновидом є інноваційні ігри, що зумовлено відповідністю гри етапам соціально-культурного проектування, відкритості, колективною творчою співпрацею, виявленням позитивних і негативних сторін, які можуть виникнути у процесі реалізації проекту, розробкою нових нестандартних варіантів подолання соціально і професійно значимих проблем. Інноваційна гра передбачає інноваційну, тобто невідому раніше учасникам процедуру, що сприяє творчості і самостійності у прийнятті рішень, розвитку інноваційного мислення, опануванню навичками і вміннями розробляти та відстоювати нестандартні нові шляхи вирішення проблем тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу“ на сторінці 1. Приємного читання.
