Арттерапія – це особливий вид психотерапії, психокорекції та розвитку особистості, заснований на творчому самовиявленні за допомогою різних видів мистецтва (живопис, малюнок, ліплення, музика, танець, театр)[1]. Термін "арттерапія" введено до використання у нашій країні порівняно недавно. У перекладі з англійської означає "лікування, засноване на заняттях художньою творчістю", хоча як засіб лікування душі пластичні мистецтва були відомі задовго до виникнення поняття про терапевтичні методи. Кращі зразки архітектури, культових споруд, релігійного живопису та скульптури були завжди спрямовані на оздоровлення душі, народження світлих почуттів, позбавлення деструктивних імпульсів і станів[2].
З'явилась арттерапія в контексті теоретичних ідей З. Фрейда[3] і К. Юнга, широкої концептуальної бази набула, включаючи гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса і А. Маслоу. Як зазначав Юнг, арттерапія використовує мистецтво, що значною мірою полегшує процес індивідуалізації саморозвитку особистості на основі встановлення зрілого балансу між несвідомим і свідомим "Я". На думку М. Лібмана, арттерапія – це використання засобів мистецтва для передачі почуттів та інших проявів психіки людини з метою зміни структури її світовідчуття[4]. В енциклопедії соціальної роботи зазначено, що "арттерапія – це способи і технології реабілітації людей засобами мистецтва й образотворчої діяльності"[5].
Арттерапія, стверджує А. Копитін, здатна простими засобами актуалізувати внутрішній потенціал кожної людини, сприяти зціленню і встановленню гармонії особистості, формувати її творчу позицію. При цьому особистість навчається спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби[6].
Широкого застосування отримала арттерапія в соціальній сфері, у роботі з дітьми і дорослими, що пережили насильство. Арттерапія володіє очевидними перевагами перед іншими формами психотерапевтичної роботи, а саме[7]:
• є засобом переважно невербального спілкування, що робить її особливо цінною для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, відчуває труднощі в словесному описі власних переживань;
• є способом вільного самопрояву і самопізнання, має "інсайт- орієнтований" характер, сприяє формуванню атмосфери довіри, високої терпимості й уваги до внутрішнього світу людини;
• заснована на мобілізації творчого потенціалу учасника, внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення.
Таким чином, арттерапевтичні технології дозволяють досягати катарсису – звільнення, позбавлення від негативного емоційного досвіду, агресії та інших негативних почуттів, усвідомлення думок і почуттів, які людина звикла придушувати, і поступового розвитку здатності до саморегуляції. Крім того, арттерапія викликає позитивні емоції, сприяє подоланню апатії, пригніченості, безініціативності, допомагає сформувати більш активну життєву позицію[8].
Існують різні форми арттерапії при роботі з дітьми, підлітками і дорослими. Проте найбільш розповсюдженими є два основні варіанти арттерапевтичної роботи – індивідуальна і групова. Кожна з них, у свою чергу, має різновиди[9]. Зокрема, індивідуальну арттерапію можна використовувати для широкого кола учасників. Так, наприклад, деякі клієнти (олігофрени, люди старечого віку з порушеннями пам'яті та ін.) у ряді випадків можуть досить успішно займатися з арттерапевтом як індивідуально, так і в групі: маючи порушену здатність до вербальної комунікації, вони нерідко проявляють свої переживання в образотворчій формі. Навіть якщо деякі з них і не можуть створювати художні образи, проста маніпуляція та гра з матеріалами часом виявляється дуже важливим фактором їхньої активізації, тренуванням сенсомоторних навичок, мислення, пам'яті. Індивідуальна арттерапевтична робота може тривати досить довго. У більшості випадків – кілька місяців чи навіть років. Підставами для завершення індивідуальної роботи, поряд із зовнішніми факторами, є зміни в стані і характері образотворчої діяльності клієнта, що відображають позитивну динаміку арттерапевтичного процесу.
Групові форми арттерапевтичної роботи є більш розповсюдженими і використовуються у сфері охорони здоров'я, освіти, соціальній сфері тощо. Особлива роль у розвитку особистості, корекційній діяльності належить образотворчій діяльності (малюванню), яка має значний біологічний сенс, – малювання відіграє роль одного з механізмів виконання програми вдосконалення організму, його психіки[10]. З успіхом використовують також ліплення з глини, пластиліну, хліба; плетіння з волокнистих матеріалів; рвану аплікацію; дитяче конструювання; орігамі, метод sandplay (дослівно – піскова гра) та ін.
На думку М. Лібмана, групова арттерапія передбачає: розвиток ціннісних соціальних навичок; надання взаємної підтримки учасниками групи і вирішення загальних проблем; можливість спостерігати результати своїх дій та їхній вплив на оточуючих; опанування новими, ролями, а також можливість спостерігати, як рольова поведінка впливає на взаємини з оточуючими; підвищення самооцінки і зміцнення особистої ідентичності; розвиток навичок прийняття рішень[11].
Відмінності групової арттерапії від індивідуальної полягають у тому, що вона:
• припускає особливу "демократичну" атмосферу, пов'язану з рівністю прав і відповідальністю учасників групи, менший ступінь їхньої залежності від арттерапевта;
• у багатьох випадках вимагає певних комунікативних навичок і здатності адаптуватися до групових норм.
Основна мета групової арттерапії полягає у визначенні змін у стані і соціальному поводженні учасників групи. Існує кілька варіантів групової арттерапії, що відрізняються між собою, головним чином, за ступенем групової взаємодії і структурованості[12]:
• студійна відкрита група (переважно неструктурована);
• аналітична закрита група (різний ступінь структурованості);
• тематично орієнтована група (різний ступінь відкритості і структурованості).
Учасники неструктурованих арттерапевтичних груп хоча і зустрічаються у певний час в одному приміщенні, працюють зовсім самостійно, їм не пропонують ніяких загальних тем та інструкцій щодо виконання роботи. Структуровані групи припускають наявність інструкцій (правил), що додають образотворчій діяльності учасників визначену спрямованість.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми арттерапевтичної роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
