Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

Психодрама – терапевтичний груповий процес, у якому використовують інструмент драматичної імпровізації для вивчення внутрішнього світу клієнта, що відбиває актуальні проблеми клієнта, а не створює уявлювані сценічні образи. Саме психодрама є першим методом групової психотерапії щодо вивчення особистісних проблем, мрій, страхів і фантазій. Вона грунтується на припущенні стосовно використання дій, реально наближених до життя порівняно з використанням вербалізації.

Поняття про драму як терапевтичний метод виникло в результаті театрального експерименту, поставленого Морено у Відні після Першої світової війни. Основна ідея автора носила духовний характер: реалізація творчого "Я" у "театрі життя", що надає безмежні можливості для вільного прояву емоцій. Свій театр він вважав видом драматичного релігійного досвіду, отриманого в "храмі театру".

Існує декілька основних напрямів психодрами:

• групова психотерапія (допомога людям у розв'язанні особистісних і клінічних проблем психодраматичними засобами);

• тренінги особистісного зростання (особистісне самопізнання і саморозвиток людини в різних життєвих та професійних сферах);

• бізнес-тренінги (використання психодрами в бізнесі для вирішення різноманітних задач: тренінг ефективних продаж, прийняття рішень та інші);

• монодрама (залучення психодрами до індивідуального консультування, й психотерапії. Зокрема, замість інших людей, які могли б зіграти допоміжні "Я", у монодрамі можна використовувати порожні стільці або символічні предмети (наприклад, іграшки));

• соціодрама (робота з темами, загальними для групи);

• аксіодрама (вид соціодрами, заснований на роботі з особистісними цінностями, як реальними, так і символічними);

• драматерапія (використання літературних сюжетів, які розігруються на сцені з психотерапевтичною метою);

• бібліодрама (жанр психодрами, в основі якої психодраматичне розігрування біблійних сюжетів, де закладено основні архетипічні конфлікти людини);

• театр play-back та інші види театральної психодрами (синтез театру й психодрами – розігрування групою акторів з психодраматичною підготовкою різних сцен з життя якого-небудь учасника з залу для глядачів; як форма самопізнання й психотерапевтичної допомоги).

У психодрамі можна використовувати безліч технік і методик (за деякими оцінками – більше двохсот). Але насправді їх набагато більше, оскільки не всі описано в методичній літературі. Кожний психодраматист у власній практиці знаходить свої техніки й методики, формуючи індивідуальний методичний арсенал. Психодрама – один із самих методично багатих і щедрих методів сучасної психотерапії, багато технік успішно запозичені іншими напрямками й підходами. Але є серед них базові техніки, без яких не може обійтися жодна психодрама, а саме: самопрезентація, виконання ролей, діалог, монолог, дублювання, "дзеркало", порожній стілець тощо[1].

Ключовими поняттями психодрами є рольова гра, спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) та елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка).

Рольова гра – широко застосовуваний у психодрамі прийом – полягає у виконанні якої-небудь ролі в аматорському виконанні. Крім того, рольову гру використовують як терапевтичний прийом до різних терапевтичних підходів, особливо інтенсивно в гештальттерапії і поведінковій терапії для розучування й удосконалювання бажаного та адаптивного поводження. Рольова гра займає центральне місце в психодрамі, яка визнає природну Здатність людей до гри і створює такі умови, при яких індивідууми, виконуючи ролі, можуть творчо працювати над особистісними проблемами і конфліктами. Морено протиставляв психодраму пасивності психоаналізу. Автор вірив, що психодрама уможливлює активне експериментування як з реалістичними, так і нереалістичними життєвими ролями. З метою дослідження особистісно значимого матеріалу не можна забороняти під час психодраматичного заняття учаснику групи програвати кожну з ролей – будь то жорстокий вбивця, звабливий спокусник, нереалістичний чи гротесковий персонаж. Морено відзначав, що безліч людей реалізує рольове поводження в реальному житті подібно акторам у театрі. У них відсутня спонтанність, вони утягнені в здійснення безглуздих ритуалів і поводяться в рамках тих ролей, які запропоновані оточуючими. Психодрама дає можливість перебороти стійкі моделі поводження за сценарієм. На відміну від традиційного театру психодрама заохочує вивчення реальних і важливих для учасників ролей. Сценарій та постановка є результатом роботи не автора і режисера, а самого учасника[2].

Спонтанність і споріднене до нього поняття – творчість складають ядро теорії дії й особистості Морено. Автор звернув увагу на психотерапевтичне значення тієї внутрішньої волі, яку демонстрували діти, коли гралися у віденських парках, і розглядав спонтанну поведінку в психодрамі як "протиотруту" зростаючої ригідності соціально-рольового поводження. Учасники психодраматичних груп розширювали рольовий репертуар, досліджували індивідуальні особливості, і в міру розвитку ігрової вистави знаходили вирішення специфічних особистісних проблем. Морено вважав, що психодрама, дозволяючи учасникам змінити звичні поведінкові стереотипи, звільнитися від тривоги, актуалізувати свій людський потенціал, допоможе їм досягти іншого життєвого статусу. Аналіз праць Морено формує враження, що еволюція приведе до того, коли вижити зможуть лише творчі особистості.

Спонтанність – це той ключ, що зумовлює розуміння ідеї творчості. Поняття "спонтанність" у Морено розглянуто в двох основних перемінних: адекватні відповіді та новизна. Таким чином, поводження повинно бути як новим, так і адекватним для даної ситуації[3]. Той учасник групи, хто незнайомий з культурними і соціальними обмеженнями, може під час вистави, розігруючи якусь роль, видати спонтанну поведінку, але вона буде розглядатися як патологічна.

Терапевтичні цілі в психодрамі часто містять знайомство клієнта з культурними і соціальними обмеженнями з одночасним полегшенням процесу розвитку творчої спонтанності. Згідно з Морено, сучасні люди бояться безпосереднього й емоційного (спонтанного) спілкування так само, як примітивні люди боялися вогню доти, поки не навчилися добувати його. Морено дійшов висновку, що можна навчитися спонтанності, і почав розробляти спеціальні психодраматичні прийоми для тренування спонтанних дій[4].

У процесі психодраматичної конфронтації минулі проблеми і майбутні страхи розігрують за принципом "тут і тепер". За своєю суттю, психодрама дає учаснику можливість об'єктивувати значні події минулого, що зберігаються в його пам'яті. Отож, спонтанність і творчість – це динамічні події.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові

  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності

  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)
  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера

  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки