Тренінгова група – це складний і різноманітний феномен, для адекватного використання можливостей якого необхідний значний груповий досвід і спеціальна підготовка керівників (ведучих).
У сучасній теорії тренінгових груп співіснують різні підходи, що історично розвивалися за декількома напрямами. Серед них виокремлюють три основні. Перший пов'язаний з досвідом проведення психотерапії з групою пацієнтів. До емпіричних спроб психотерапевтів застосовувати групові форми проведення психотерапії приєдналися психологи, які займалися проблемами соціальної психології, що можна розглядати як другий напрям у розвитку тренінгових груп. Третій демонструє недирективний підхід Роджерса та його послідовників, які вважали, що терапія або консультування, центровані на клієнті, мають справу головним чином із ситуативними конфліктами, які спостерігаються в даний момент.
До груп інтрапсихіцного напряму варто віднести: групи зустрічей, трансакційного аналізу, арттерапії, гештальтгрупи, психоаналітичні групи, групи, що використовують психосинтез тощо. До груп, орієнтованих на поведінкову терапію, належать Т- групи, групи тілесної і танцювальної терапії, групи тренінгу умінь, психодраматичні тощо. У процесі тренінгової діяльності широко використовують такі форми групової роботи, як бесіда, розповідь, лекція, метод прикладу тощо.
Групи зустрічей – це тренінгові групи, спрямовані на з'ясування індивідуальності та розвитку кожної людини як особистості. Їх мета – усвідомлення і, можливо, повна реалізація потенціалу особистісного та інтелектуального розвитку, який закладено у кожній людині. Тобто, групи зустрічей допомагають кожному учаснику краще усвідомити те, що зараз відбувається в його житті, побачити власні можливості, сильні і слабкі сторони, потреби й бажання.
Т-група (з англ. training-group – тренінг-група) орієнтована на відпрацьовування чутливості стосовно особистих мотивів та емоцій, мотивів інших людей, подій соціальної взаємодії, групової динаміки. Метою Т-груп (або лабораторних груп) є корекція комунікативних умінь спілкування, що сприяє оптимізації спілкування людини з оточуючими.
Тренінги особистісного росту впритул наближаються до групової психотерапії, хоча їхні цілі – це не лікування і, здебільшого, не допомога в розв'язанні та подоланні проблем різного характеру (в т. ч. й психологічних), а особистісний розвиток і зростання, тобто – домінує позитивна мотивація. Хоча й тут чітко розрізнити ці сфери важко. Особистісний розвиток часто стає неможливим без подолання особистісних перешкод, потребує психотерапевтичного впливу. Тому метою психотерапії є не тільки "лікування", а й розвиток, гармонізація особистості, інакше будь- які терапевтичні впливи не будуть ефективними і стійкими.
Комунікативні тренінги або тренінги спілкування є найбільш поширеними серед соціально-психологічних тренінгів, оскільки спілкування – важлива функція людини як у професійній галузі, так і у всіх інших сферах життя. їх метою є опанування знаннями, уміннями і навичками ефективного спілкування, подолання бар'єрів у спілкуванні, корекція та формування настановлень, необхідних для його здійснення в умовах різних життєвих ситуацій. Успішність спілкування залежить від готовності орієнтуватися на іншу людину, визнавати цінність її особистості, брати до уваги інтереси партнера. Найважливіший фактор ефективності спілкування, як визначає Л. Петровська, це комунікативна компетентність. Тому для її розвитку необхідно застосовувати перцептивно орієнтований комунікативний тренінг[1].
Тренінги сенситивності (з англ. sensitiveness – чуттєвий, вразливий) сприяють підвищенню чутливості до внутрішнього світу (думок, почуттів) і психологічних характеристик оточуючих людей або соціальних груп, розвитку здатності прогнозувати їх поведінку й діяльність. Сенситивність передбачає можливість розуміти своєрідність окремої особистості, спостерігати за її психологічними особливостями та запам'ятовувати їх; інтерпретувати й прогнозувати поведінку, почуття і думки людей; розуміти особливості різних соціальних груп та процеси, що в них відбуваються. Отже, тренінг сенситивності полягає в актуалізації почуттів та емоцій і ґрунтується на теоріях лідерства, мотивації, комунікації, групової динаміки, розвиває й удосконалює здібності розуміння себе и оточуючих людей[2].
Психодрама – груповий психотерапевтичний процес (Я. Морено), що являє собою рольову гру, у процесі якої ефективно використовують елементи драматичної імпровізації життєвих ситуацій, призначені для більш повного розкриття внутрішнього світу людини. Обрані сюжети, задані ролі та способи їхнього виконання визначаються спонтанно самою людиною, а не задаються ззовні. З цією метою широко використовують рольову гру, причому ті форми рольової поведінки, які спочатку реалізуються у грі, потім стають звичними для людини і входять до структури її особистості, допомагаючи краще адаптуватися до різних життєвих ситуацій. Експериментальне входження у різні ролі упродовж психодрами допомагає людині краще розкритися й усвідомити саму себе.
Групи тренінгу вмінь або розвитку життєво важливих навичок передбачають застосування на практиці сформованих у людини життєво корисних пристосувальних умінь і навичок. У таких групах, заснованих більшою мірою на біхевіоризмі та поведінковій терапії, вчать адаптивним способам поведінки, діям, які сприяють задоволенню найважливіших життєвих потреб. Робота в цих групах більш структурована, ніж у будь-яких з описаних вище.
Теорія і методологія соціально-психологічного тренінгу використовує й інші історичні джерела. До них можна віднести групи поведінкового (біхевіористського) тренінгу, трансактні групи, гештальтгрупи та інші. У колишньому Радянському Союзі активний розвиток соціально-психологічних тренінгів почався з 70- X років XX століття і пов'язаний з іменами Л. Петровської, Г. Ковальова, Ю. Ємельянова, Н. Хрящової та інших. В Україні одним із піонерів тренінгового руху була цілісна система активного соціально-психологічного навчання (АСПН) Т. Яценко[3], спрямована на надання допомоги суб'єкту в глибинно- особистісному самопізнанні та пізнанні іншої людини. АСПН дозволяє виявити внутрішні протиріччя психіки й дослідити систему захистів, не лише вирішити протиріччя й конфлікти особистості, але й звільнитися від викривлень, які спричинені психологічними захистами; розвинути можливості суб'єкта децентралізувати увагу з власного "Я" на потреби й інтереси інших людей, підвищити загальну психологічну культуру особистості.
Групи біхевіористської терапії не засновані на якійсь одній органічній теорії. Це індуктивний підхід, заснований на наукових експериментах, де експериментальний метод використовується в терапевтичному процесі. До специфічних й унікальних характеристик терапії поведінки можна віднести:
• 1) центрування на відкритій і специфічній поведінці,
• 2) чітке формулювання цілей, специфічної процедури, спрямованої на певну проблему,
• 4) об'єктивну оцінку результатів терапії.
Групи трансакційного аналізу (ТА) є інтеракційною терапією, яка базується на припущенні, що ми приймаємо поточні рішення, ґрунтуючись на передумовах минулого, які колись відповідали нашим насущним потребам, але не є такими актуальними нині. ТА визначає три стани Его, що охоплюють різні прояви особистості, – Батько, Дорослий і Дитина. Відповідно з ТА, люди постійно змінюють один стан на інший, а їх поведінка в будь-який момент співвідноситься зі станом Его в цей момент.
Окрім перерахованих активних групових методів виокремлюють таку форму групової роботи, як "лайфспрінг" (lifespring)[4], де основною метою вважають збільшення особистої ефективності за допомогою досить численної групи різного роду завдань, обговорень у формі семінарів (ЕСТ-терапія В. Ерхарда). Провідну роль відіграє група, яка допомагає кожному учаснику розкрити і використовувати ресурси, якими раніше з якихось причин не користувалися.
Аутотренінг (аутогенне тренування) являє собою систему вправ, спрямованих людиною на себе і призначених для саморегуляції фізичних та психічних станів. Використання прийомів аутотренінгу дозволяє людині цілеспрямовано змінювати настрій і самопочуття, позитивно впливати на її працездатність та стан здоров'я. Систематичне заняття аутотренінгом допомагає раціонально розподіляти та економно використовувати власні сили у повсякденному житті, а в потрібні моменти мобілізувати їх.
Отже, тренінговими групами називають такі групи, в яких проводять тренінги визначеної орієнтації або здійснюють групову психотерапію. Нині широко розповсюдженими є тренінги: саморегуляції (аутотренінг, тренінг біологічної саморегуляції); комунікативних умінь (групові варіанти поведінкового та соціально-психологічного тренінгу); особистісного росту (тренінги, які мають різні теоретичні основи і спрямовані переважно на розвиток окремих сторін особистості учасників, наприклад, саморозуміння, стратегії особистісного розвитку тощо); навчальні (вдосконалення навичок, необхідних для професій, де визначальним фактором є ефективність спілкування) та інші.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"“ на сторінці 1. Приємного читання.
