Самопрезентація тренера

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

Свій стиль само презентації – це той ключ, який дозволить отримати людське визнання.

Філії Девіс

Термін "самопрезентація" (self-presentation) використовується, як правило, як синонім управління враженням (impression management) для трактування численних стратегій і технік, які застосовуються людиною при створенні і контролі власного іміджу, вражень про себе, що демонструються оточуючим[1]. Під "управлінням враженням" розуміють "цілеспрямовану діяльність щодо контролю і регулювання інформацією з метою створення відповідного образу".

Існує безліч різноманітних підходів до вивчення самопрезентації, але немає жодної концепції, яка би поєднувала хоча б незначну їх кількість. Самопрезентація, за Р. Баумейстером і А. Стейнхілбером, – це саморозкриття у міжособистісному спілкуванні через демонстрацію своїх думок, характеру тощо. Це неусвідомлюваний процес, що відображає соціальну природу людини, її потребу у визнанні іншими людьми[2].

За І. Гоффманом[3], самопрезентація – це засіб організації власної поведінки людиною, що не усвідомлює цей процес, пасивна у виборі засобів. На думку Дж. Тедеші і М. Ріеса[4], самопрезентація – форма соціальної поведінки (демонстративної), спрямованої на створення певного враження в оточуючих. Як процес усвідомлюваний або неусвідомлюваний, залежно від ситуації розглядають самопрезентацію Б. Шленкері М. Вейголд, М. Лірі, Р. Ковальські. Учені трактують її як засіб підтвердження "образу-Я" і підтримки самооцінки. Д. Майєрс вважає самопрезентацію "засобом підтримки завищеної самооцінки"[5]. Згідно з Г. Мідом та Ч. Кулі, знання індивіда про себе базуються здебільшого на знаннях інших людей про нього. На основі зворотного зв'язку людина-суспільство-людина формується так зване "дзеркальне Я", тобто самопрезентація є – "засобом формування Образу-Я"[6]

Науковці Г. Аркін і А. Шутц вважають, що це "поведінкова реалізація мотивації і досягнення або уникнення невдач", Р. Вікланд – "фокусування уваги на собі внаслідок уваги до людини з боку інших людей", І. Дженс і Т. Пітман – "прагнення до влади у міжособистісних відносинах". Низка досліджень заснована на припущенні, що самопрезентація є особистісною рисою. А. Фенігстейн, М. Шейер і А. Басе назвали цю властивість самоусвідомленням, а М. Снайдер – саморефлексією[7].

У контексті нашого дослідження цікавими є підходи, в яких зроблено спробу пояснити, як здійснюється процес самопрезентації і які існують реальні можливості управління враженнями про себе. Це концепція соціальної драматургії І. Гоффмана (процес управління враженнями розглядають з позицій виконання соціальної ролі), підходи Е. Доценко і Г. Бороздіної (процес управління образами, що виникають у свідомості реципієнта) та інші[8]. Бороздіна пропонує класифікацію технік самопрезентації, припускаючи, що саме цей феномен запускає механізми соціального сприйняття[9]. Жуков у своїй роботі "Ефективність ділового спілкування" формулює правила комунікації та самоподання, які виконують дві основні функції: створення в оточуючих певного враження та регуляція власної поведінки в критичних ситуаціях[10].

Таким чином, самопрезентація може розглядатися з декількох боків. По-перше, як механізм формування позитивного ставлення до себе з боку оточуючих людей та маніпуляції на основі досягнутого ефекту тяжіння; по-друге, як засіб зазирнути в глибину власної самосвідомості та переоцінити поведінку і стосунки з навколишнім світом; та, по-третє, як один з чинників досягнення когнітивного балансу.

Процес самопрезентації носить глибинний характер і впливає не лише на соціальну сферу особистості, а й формує образ "Я", впливає на ставлення людини до себе та часто може ставати причиною соціальних страхів, установок, прагнень[11]. Так, О. Капусткж стверджує, іцо самопрезентація не обмежується актами пред'явлення свого поверхового, зовнішнього "Я", але включає до свого змісту внутрішні аспекти "Я"[12].

Процес самопрезентації починається з формування першого враження. На перших етапах спілкування значну роль відіграють різні узагальнені схеми, стереотипи сприйняття вчинків і почуттів іншої людини. В цій ситуації об'єкт сприймається як носій певної ролі, ставиться завдання наділення об'єкта певними ознаками, на основі яких може бути побудовано первинний контакт. У ситуації формування першого враження про людину виникає ряд ефектів, які зумовлюють особливості сприйняття суб'єктом об'єкта. У процесі тривалого спілкування відносини між людьми стають індивідуальними, які важко певним чином схематизувати і дослідити[13].

На мотиваційному рівні, залежно від особистісних особливостей тренера, в основі самопрезентації можуть лежати мотив влади, самовираження, саморозкриття й інші мотиви. На рівні цілей – "Я-концепція", ідентичність ведучого, актуальні соціальні ролі визначають зміст того образу, який він представляє оточенню. Конкретні прийоми самопрезентації відповідають інструментальному, тобто операційному рівню. Вони залежать в основному від конкурентної ситуації взаємодії. На думку Н. Федорової, розрізняють такі рівні самопрезентації: стратегії, тактики і техніки[14].

Виокремлюють позитивну і негативну самопрезентацію особистості. Позитивна самопрезентація спрямована на створення позитивного образу "Я", а негативна – негативного образу "Я". Причому, як позитивна, так і негативна самопрезентація може бути ефективною. Створення певної лінії поведінки залежить від цілей особи, а саме: у процесі інтеракції людина здатна впливати на поведінку оточення відповідно до своїх цілей, створюючи відповідне негативне або позитивне враження[15]. Тобто процес самопрезентацїі тісно пов'язаний з процесом маніпуляції. Маніпуляція – це вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, які не збігаються з її актуально існуючими бажаннями[16].

О. Капустюк виділяє три складові самопрезентації – особистісна пластичну і експоновану, якими зумовлюється обрання особистістю відповідної стратегії – пізнавальної, адаптивної і самозахисної[17]. Усі техніки самопрезентації умовно поділяють на вербальні та невербальні. До невербальних технік відносять зовнішній вигляд, одяг, манеру триматися, поставу тощо. Вербальна техніка самопрезентації буває непрямою, як, наприклад, використання інформації про інших людей, і прямою. Пряма техніка самопрезентації – це самоописи через особистісні та соціорольові характеристики, через дії й захоплення, а також через історії про власне життя[18].

Ще один спосіб організувати свою поведінку – визначити характерні риси успішної самопрезентації і створити свою самопрезентацію як суму обраних якостей. До цієї групи відносять техніки самоподачі, описані Г. Бороздіною[19]:

• самоподача перевагою – це виокремлення зовнішніх якостей переваги в одязі, мові, поведінці;

• самоподача привабливості – приведення одягу у відповідність до зовнішніх даних;

• самоподача ставлення – демонстрація партнеру ставлення до нього;

• самоподача стану і причин поведінки – це привернення уваги до тієї причини власних дій, яка здається партнеру найбільш прийнятною.

В основу розуміння успішної самопрезентації покладена модель "прибудов" П. Єршова: "прибудова зверху", "прибудова знизу" і "прибудова на рівних". Науковець Ю. Жуков вивів характерні для кожної "прибудови" елементи[20]:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Самопрезентація тренера“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові

  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності

  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера
  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки