Тренінг, як вже зазначалося, це форма інтерактивного навчання, метою якого є розвиток міжособистісної та професійної поведінки в суспільстві. Саме тренінг виступає "одним із найважливіших методів у системі професійної підготовки"[1]. Тренінги суттєво підвищують конкурентоспроможність особистості на ринку праці та сприяють формуванню в майбутніх фахівців з вищою освітою якісно нового типу мислення. Тренінги, як зазначає А. Панфілова[2], є здебільшого комунікативні психолого-педагогічні й спрямовані на розвиток наступних умінь:
• вступати в контакт, ініцігоючи його;
• формувати позитивне перше враження;
• ставити запитання й відповідати на них;
• вести розмову та стимулювати співбесідника до з'ясування його позиції, пропозицій, висловлювань;
• слухати, чути й зрозуміти те, що має на увазі учасник;
• сприйняти й зрозуміти те, що людина не в змозі висловити;
• передати учаснику те, що його почули й зрозуміли (надати зворотний зв'язок);
• вирівнювати емоційне напруження в розмові, переговорах, дискусіях;
• керувати експресивними сигналами;
• діагностувати й використовувати сенсорні канали учасника;
• ефективно взаємодіяти з іншими особами тренінгової групи.
Упродовж тренінгових занять відбувається інтенсивний і досить короткий курс навчання, що сприяє підвищенню комунікативної, професійної та соціальної компетентності й оволодіння майбутніми фахівцями певними практичними навичками, які будуть необхідні для успішної реалізації професійної діяльності[3]. Участь у тренінгу передбачає можливість зосередитися на засвоєнні особистістю специфічних способів поведінки, пошуку оптимальних шляхів виходу зі складних життєвих ситуацій, сприяє опануванню нового досвіду, прогнозуючи шляхи виходу з проблемних ситуацій, та демонструють оптимальні зразки розв'язання навчальних ситуацій.
Тренінгові заняття підвищують ефективність професійної компетентності, зумовлюють особистісний розвиток й удосконалення, які відбуваються на кількох рівнях[4]:
• когнітивному – отримання нових знань, інформації про себе та інших, про більш конструктивні способи діяльності, поведінки і спілкування;
• емоційно-почуттєвому – переживання з приводу особистої нездатності до оптимального розв'язання певних аспектів особистісного розвитку, професійної діяльності, набуття емоційно- почуттєвого досвіду в стосунках з групою та окремими її учасниками, усвідомлення власних емоційних переживань, підвищення самоконтролю;
• поведінковому – набуття нових прийомів, навичок, умінь і способів поведінки та їх закріплення;
• особистому – корекція ставлення до себе та інших учасників, корекція настанов, особистісних якостей, які заважають ефективному спілкуванню, особистісному зростанню, оптимальній діяльності.
Варто акцентувати увагу на цих аспектах особливо при організації психолого-педагогічних тренінгів. Упродовж занять когнітивний аспект дає можливість учаснику отримати нову інформацію за допомогою постановки низки дослідницьких завдань, які спрямовані на підвищення рівня інформативності у галузі спілкування. Емоційний аспект дозволяє включити переживання особистісної значимості отриманої інформації. Конативний аспект (поведінковий) передбачає суттєве розширення поведінки учасників тренінгу через усвідомлення неефективності та небажаності деяких звичних способів поведінки у процесі спілкування[5].
Методи маніпулятивного впливу у тренінгу
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу“ на сторінці 1. Приємного читання.
