Проективний малюнок – один з методів групової психотерапії, який часто пов'язують з елементом проективної арттерапії. Основне завдання – отримання додаткової інформації щодо проблеми учасника (у першу чергу про ті, що важко вербалізувати (наприклад, "Моя родина", "Дерево", "Неіснуюча тварина")).
Досвідчений фахівець з проективних малюнків Т. Яценко зазначає, що їх теми добираються так, щоб надати можливість учасникам групи проявити в малюнку свої почуття, передати психологічні якості й особливості, висвітлити міжособистісні відносини, власні зміни, роль тренера, групову динаміку тощо. Уже "сам процес зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб може відігравати позитивну роль, сприяти усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виокремленню в них суттєвого"[1].
У створенні проективного малюнка С. Кратохвілл визначає дві частини: малювання (15-30 хвилин) і дискусію. Автор вважає, що не варто орієнтуватися на пошук найбільш "правильної" інтерпретації. Тлумачення мають значення для групи тоді, коли допомагають учасникам або створюють передумови для необхідних чи бажаних змін їхнього стану. На думку Т. Яценко, проективний малюнок може бути використаний ведучим:
• з психодіагностичного і методичною метою;
• для адекватного зображення суб'єктом . труднощів спілкування;
• з метою контролю за характером групового процесу і характерологічними змінами учасників;
• висвітлення кризової ситуації, якщо така є в групі.
Позитивною характеристикою проективного малюнка є те, що він містить більше суттєвої інформації, ніж автор свідомо вкладає в нього. Крім цього, його можна виконувати вдома, впродовж занять і після їх закінчення. Наприклад, малюнок на тему "Наша група сьогодні" тощо.
Орієнтовна тематика проективних малюнків, запропонованих Т. Яценко, налічує 37 тем, задовольняючи тим самим будь-які вимоги. У проективному малюванні можна використовувати такі прийоми[2]:
• вільне малювання – кожен малює те, що хоче;
• тематичне малювання – це малювання на тему, обрану групою або запропоновану ведучим;
• додаткове малювання – малюнок виконують по колу: один починає малювати – інші учасники продовжують;
• розмовне малювання – робота з обраним партнером у парі; у кожної пари один аркуш паперу, на якому вони обмінюються інформацією (спілкуються) за допомогою образів, ліній і фарб;
• спільне малювання – декілька осіб або вся група малюють щось на одному аркуші.
Психогімнастика – метод роботи в групі, під час якого учасники виявляють себе і спілкуються без слів[3]. Це ефективний метод психопрофілактики і психокорекції, курс спеціальних занять (етюдів, ігор, вправ), спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки особистості (як пізнавальної, так й емоційної сфери).
Уперше термін "психогімнастика" введено чеським психологом Г. Юновою. Науковець придумала цю систему, використовуючи прийоми психодрами. Спочатку комплекс вправ призначався для дітей з метою формування і корекції їхньої психіки. Тому психогімнастика побудована у вигляді гри, де можна використовувати вірші і веселу музику. Заняття проводили в різних групах – з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Нині вправи психогімнастики використовують і для дорослих, частіше у форматі тренінгу. Це завжди групові заняття, що припускають прояв емоцій, переживань, проблем за допомогою міміки і рухів.
У широкому сенсі завданнями психогімнастики є пізнання і корекція особистості людини. У вузькому розумінні метою такого тренінгу є: зниження напруги в учасників; зняття заборон і страхів; розвиток уваги; скорочення емоційної дистанції між учасниками; розвиток чутливості до власних рухів та активності інших; формування здібностей до прояву почуттів, емоцій та їх розуміння в людей без мовленнєвого висловлення, тобто це інтенсифікація емоційної сфери учасників тренінгу та їх міжособистісної взаємодії (спілкування), а також розрядка у фізичному розумінні цього слова[4].
Психогімнастика містить підготовчу, пантомімічну та підсумкову частини. Існує безліч психогімнастичних прав, але існує схема, якої дотримуються при складанні програми тренінгу. У підготовчій частині визначають три функції: гімнастичну (вправи для всіх частин тіла), релаксаційну (зменшення страху і психологічної дистанці'О, виразну (готує виразні елементи, наприклад, розуміння емоцій без слів). У цій частині поєднуються рух, спілкування й уява.
На думку С. Петрушина, психогімнастичні вправи за складністю їх виконання учасниками класифікують на три групи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи, засновані на невербальиій активності“ на сторінці 1. Приємного читання.
