Методи, засновані на невербальиій активності

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

Поряд з вербальними техніками приваблюють своєю екзотичністю тілесно-орієнтовані психотехніки й багато інших методів терапії та всебічного розвитку людини. Тілесність людини цілісний комплекс специфічних антропологічних феноменів, які передбачають соматичне опосередкування психічної реальності людини, а саме: інтенсивність, модальність, об'єктивність та форму зовнішнього прояву суб'єкта.

Поняття "тілесне відчуття" запровадив американський терапевт Юджин Джендлін для опису тілесної феноменології суб'єкта, усього того, що відчуває людина в певний момент у своєму тілі і за допомогою тіла Тілесне відчуття – тонке, мінливе і туманне відчуття в тілі, яке виникає, коли людина думає про себе; це певний соматичний резонанс або "внутрішня аура" стану. Воно невизначене, його важко вербалізувати або уявити в абстрактних образах і тілесних метафорах. Найпростіше це відчуття співвідноситься зі станом загального комфорту або дискомфорту, будучи модально неоформленою частиною несвідомого.

Метою тілесної психотерапії є пошук глибинних закономірностей та взаємозв'язків між психікою і тілом людини. До технік, спрямованих на розвиток тілесного потенціалу особи, функціональних ресурсів організму та усвідомлення психосоматичних процесів, належать[7]: когнітивно-аналітичні, дихальні, релаксаційні, постізометричні та масажні, театральні, експресивні, танцювально-рухові, тактильно-комунікативні, рухові (локомоторні), альтернативні тощо.

Основними методами тілесно-орієнтованої психотерапії[8] виступають: метод Фельденкрайса, метод Александера, структурна інтерпретація (рольфінг), первинна терапія, які історично пов'язані з терапевтичними методами Вільгельма Райха (1949 р.), а також східними методами (хатха-йога, тайчі, айкідо). У контексті тілесної терапії частіше застосовують рухові (асани) і дихальні (пранаями) прийоми хатха-йоги, китайської пластичної гімнастики тайцзіцюань[9].

Отже, методи тілесної терапії, серед яких більшість технік посідають власну унікальну нішу, іноді істотно відрізняючись від традиційних форм психотерапії, оскільки спрямовані на дослідження людиною своєї тілесності та її природи. Якщо особистість зрозуміє своє тіло, то зможе усвідомити і психічний зміст, який втілює за його допомогою, що має інформаційну природу, завжди співвідноситься з тілесною структурою та її функціональністю. Тіло при цьому розглядають як специфічний спосіб існування енергії. Форма й організація енергії закономірні, специфічні і завжди відповідають характеру її інформаційного змісту. Це дає підстави вести мову про компліментарність тілесної і психічної організації особистості. Розуміння цього факту відкриває шлях до осмисленого використання тілесних технік, здатних забезпечити повноцінний, інтегрований розвиток людини.

Танцювальна терапія – один із сучасних методів, що використовує рух і танець як головні стимулятори терапевтичної роботи. Це достатньо молода галузь психотерапії, творчий інструмент терапевтичної роботи. Танець – один з найдревніших засобів невербального спілкування, що не тільки дозволяє розповісти про себе, налагодити контакт зі світом (шаманські практики або ритуальні танці, за допомогою яких викликали дощ і сонце, зустрічали нову людину та проводжали на той світ...), а й допомагає людям розуміти один одного без слів, довіряти іншим. Цікаво, що статус мистецтва вони здобули лише у XVIII столітті.

Практика проведення танцетерапії показує, що людина – дуже складна істота, й терапію розуміють, головним чином, як роботу з розвитку ментальних уявлень. Танцетерапія виступає у двох формах: індивідуальній та груповій. Індивідуальна форма передбачає дослідження учасником за допомогою терапевта спектра власних рухів, завдяки чому розкриваються невиявлені емоції, котрі були заблоковані в тілі, та засвоєння нових рухів, як заміна старих неадекватних форм поведінки. Групова форма – це процес танцювально-рухової терапії заснований на тому, що терапевт спрямовує спонтанність рухів учасників, розвиває їх[10].

Танцювально-рухова терапія виходить з припущення, що рух і танець відображають як внутрішньопсихічну динаміку людини, так і її міжособистісний стиль спілкування. Тому досягнуті через рух і танець зміни зумовлюють перевтілення й розвиток особистості людини, покращення емоційного самопочуття та більш зрілий спосіб побудови міжособистісних стосунків. Більше того, заняття нормалізують вагу, покращують фігуру, поставу, самопочуття, знімають втому. Це не дивно. Адже рух – це накопичення енергії, а не трата її. Енергія – накопичується![11].

Танцювально-рухова терапія сприяє глибинному самопізнанню, прояву та інтеграції почуттів, психотілесній інтеграції. Танцювально-рухову терапію можна використовувати в роботі з людьми різного віку, як з різноманітними психологічними труднощами, так і зацікавленими у самопізнанні та внутрішньому розвитку. Окрім того, терапію можна проводити в індивідуальній, сімейній та груповій роботі, упродовж тренінгів та семінарів. Основне завдання танцювально-рухової терапії – отримання відчуття усвідомленості власного "Я". Люди звертаються до танцювально-рухової терапії, тому що вони, будучи відстороненими від тіла, не почувають себе інтегрованими.

Танцювально-рухова терапія як галузь психотерапії – величезна. Вона не має обмежень за віком та нозологією. Обмеженням є лише обмеження самих терапевтів (тобто залежить від їх спеціалізації). В Україні танцювально-рухова терапія спочатку розвивалася як різновид груп особистісного розвитку. На даний час спектр її використання значно розширився: існує сімейна терапія, дитячі групи розвитку творчих здібностей, комунікативних навичок тощо, групи реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями та ін.

Танцювальні вправи можуть бути використані для зняття фізичної втоми та згуртування групи, швидкого встановлення творчого зв'язку з іншими учасниками групи, подолання бар'єрів. На думку К. Рудестама, метою танцювальної терапії є спільна робота, гра та досліди в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами й рухами, невербальне спілкування з партнером, що служить створенню глибокого групового досвіду[12].

Отже, можливості танцювально-рухової терапії досить широкі. До того ж існує можливість синтезу з методами інших напрямків, а кожен тренер унікальний як особистість і привносить у свою роботу щось індивідуальне та неповторне. Дуже важливим моментом е також те, що танцетерапія допомагає знаходити ресурси у власному тілі, навчає їх використовувати. Ефективність танцювально-рухово? терапії полягає також у тому, що цей метод є цілісним, поєднує емоції, розум та тіло людини, впливаючи на всі ці наріжні напрямки. Тому необхідно звернути свою увагу на новий і перспективний вид терапії, що може покращити якість людського життя.

Окрім названих, варто згадати і про методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції[13]. За допомогою спеціально розроблених вправ, стверджує І. Вачков, учасники одержують вербальну й невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки точним є їхнє власне самосприйняття. Учасники оволодівають навичками глибокої рефлексії та інтерпретації об'єкта сприймання.

Медитативні техніки, на думку І. Банкова, також варто віднести до тренінгових методів, оскільки досвід свідчить про доцільність та ефективність їхнього використання в процесі групової роботи. Найчастіше ці техніки використовують з метою навчання учасників груп фізичному й чуттєвому розслабленню (релаксації), умінню позбавлятися зайвого психічного напруження, стресових станів, унаслідок чого розвиваються навички аутосугестії та закріплюються способи саморегуляції.

Музична терапія – один із методів підвищення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалізації у суспільстві. Крім того, це метод корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, оскільки за допомогою специфічних форм і засобів впливає на осіб із соціальними, психічними та соматичними відхиленнями, є джерелом активізуючої творчості та соціальної стимуляції, що позитивно діє на емоційну і вольову сферу учасників тренінгу[14]. Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика уможливлює певні гормональні і біохімічні зміни в організмі, зумовлює інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність особистості[15].

Серед форм групових музичних вправ виокремлюють:

• а) музично-рухові ігри та вправи. Мета – стимуляція і концентрація уваги, координація аудіовізуальної, моторної й тактильної корекції особистості, створення умов для комунікації та взаємодії з оточенням (фольклорні, популярні танці, звукові сигнали тарілки, барабани, гонг тощо);

• б) психічна і соматична релаксація має три складові: психологічну, музичну і біозвукову. Психологічний вплив здійснюється через яскраву й образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблення м'язів тіла (фрагменти записів голосів пташок, тварин, образи природи). Ефективну дію релаксації мають ранкові хори пташок у лісі, шуми водяних мешканців, нічні звуки – це заспокоює і відновлює працездатність;

• в) вокальний вияв – спів. Мета – зняття напруги, гармонізація особистості, позитивний психічний і соматичний вплив на дихання, серцеву діяльність, травлення. Груповий спів передбачає анонімність співака, але орієнтує на групу, дає можливість приєднатися до неї, встановити соціальний контакт, викликає почуття безпечної самореалізації (пісні, які мають просту та приємну мелодію, живий темп, відповідну тональність);

• г) рецептивне сприйняття музики – допомагає зняти внутрішній конфлікт, сприяє стабілізації особистості, активному сприйманню власної особистості. Слухання музики можна поєднувати з одночасним спостереженням пластичного кольорового руху (класичні твори);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи, засновані на невербальиій активності“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові

  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності
  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера

  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки