• а) розважальні вправи, які застосовують без попередньої розминки; вони не мають особливого смислового навантаження й використовують для емоційної розрядки й зняття зайвого напруження;
• б) вправи для розминки – використовують з метою створення ігрової атмосфери, налаштування учасників на експериментування з власною поведінкою, знімають шаблони повсякденного спілкування і змінюють рухово-просторові стереотипи;
• в) вправи для розвитку невербального мовлення (тактильного, візуального, мімічного та пантомімічного) сприяють розвитку культури спішування і підсилюють комунікативну виразність учасників.
Приклади психогімнастичних вправ:
• "гімнастика з запізненням" передбачає повторення всіма за одним з учасників групи якусь гімнастичну вправу, з відставанням від ведучого на один рух, поступово збільшуючи темп вправи;
• "передача ритму по колу" – усі учасники групи повторюють услід за однією людиною заданий ритм, плескаючи в долоні";
• "передача руху по колу" – один з учасників групи починає вправу з уявним рухом так, щоб його можна було продовжити, далі цей рух продовжується сусідом, а потім передається по колу, поки не обійде всю групу;
• "дзеркало" – група розбивається на пари і кожен повторює рухи свого партнера;
• з метою зняття напруги використовують різноманітні рухливі ігри, змагання за типом "третій зайвий" і найпростіші рухи, типу "я ходжу по гарячому піску", "поспішаю на роботу", "йду до лікаря" тощо;
• для скорочення емоційної дистанції застосовують вправи, які передбачають безпосередній контакт. Наприклад, заспокоїти скривджену людину, сісти на стілець, який зайнятий іншою людиною, із заплющеними очима передати почуття по колу за допомогою дотику та ін.
У пантомімічній частині, яка є найважливішою, учасники своїми рухами повинні виразити тему, запропоновану ведучим або одним з учасників. Тема може стосуватися проблем усієї групи чи конкретної людини, задаватися як одному учаснику, так і парам, частині групи[5] або всій групі. Зазвичай, у цій частині використовують наступні теми: "Подолання труднощів" (вирішення повсякденних проблем і конфліктів – кожен учасник демонструє, яким чином справляється з ними), "Заборонений плід" (поведінка в ситуації, коли людина не може отримати бажане), "Моя родина" (учасник обирає кілька людей з групи і розставляє їх таким чином, щоб проілюструвати відносини у власній сім'ї), "Скульптор" (один з учасників стає скульптором – задає іншим ті пози, які, на його думку, найкраще відображають їхні конфлікти й особливості), "Моя група" (учасників розставляють у просторі так, щоб відстань між ними відображала ступінь емоційної близькості), "Я" (теми, які належать до проблем конкретних людей, – "Яким я здаюся", "Якою я хотіла б бути", "Моє життя" та ін., "Казка" (учасники тренінгу зображують різних казкових персонажів).
Цікаву класифікацію запропонувала А. Юрганова, в якій поділила теми для психогімнастики на шість сфер:
• щоденні життєві ситуації ("Вихід з дому", "Прихід на роботу", "Чуйне ставлення до когось" тощо);
• проблематика окремих членів групи ("Який я є?", "Яким мене бачать оточуючі?", "Яким би я хотів бути?", "Що для мене найголовніше в моїй професії?");
• типові людські конфлікти; тема формулюється як досить загальна, щоб кожен міг проявити в ній свої проблеми ("Подолання перешкоди", "Заборонений плід", "Зустріч на вузькій стежці", "Втіха ображеної дитини");
• ставлення в групі ("Показати своє ставлення до інших", "Вибір учасників групи", "Перебування на безлюдному острові" тощо);
• фантазії й казки ("Ким із героїв казки ти міг би бути?", "Бал-маскарад", "Що б я зробив, якби був добрим чарівником?" та ін.);
• ставлення до групи, до самого процесу навчання ("Почуття, з яким я прийшов у групу", "Ставлення до навчання в групі", "Що робила б група, якби не було ведучого?" тощо).
Після виконання кожного завдання група аналізує побачене, кожен учасник висловлює власну думку щодо ситуації, говорить про відчуття, переживання, які з'явилися.
Заключна частина призначена для зняття напруги, що може виникнути упродовж пантомімічної частини, звільнення від сильних емоцій, підвищення згуртованості групи і зростання довіри. Як зазначає О. Бреус: "Використані у тренінгу психогімиастичні вправи виконують декілька функцій, а саме: діагностують емоційний стан учасників групи, дозволяють орієнтуватися у розвитку процесів групової динаміки та стимулювати їх. Окрім того, їх можна застосовувати для розширення уявлень про себе й інших людей під час осмислення, зворотного зв'язку, виконання вправи, психологічного розвантаження. Також за їхньою допомогою можна моделювати і демонструвати дію різних психологічних законів та закономірностей спілкування, тобто використовувати як наочний матеріал для пояснення і закріплення теоретичного матеріалу"[6]. Зазвичай, для більшого ефекту психогімнастики використовують музику, яка супроводжує вправи. Найчастіше використовують класичну музику, а також звуки природи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи, засновані на невербальиій активності“ на сторінці 2. Приємного читання.
