Розділ «Тема 7. Природний та трудовий потенціал України»

7.1. Сутність природно-ресурсного потенціалу ного структура та оцінка

Україна має потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку національного господарства, різноманітну мінеральну сировину для функціонування галузей промисловості, сприятливі кліматичні умови, що в сукупності створює можливості для виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки держави, позиціонування країни на світовому ринку, а також сталого соціально- економічного розвитку України.

Природно-ресурсний потенціал – важливий фактор формування економіки регіонів, який включає природні ресурси і природні умови. В науковій літературі трактування поняття природно-ресурсного потенціалу (ПРП) та його компонентів є досить поширеним, найчастіше під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови – це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є дещо відносним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

Природно-ресурсний потенціал – це сукупність природних ресурсів території, які можуть бути використані у господарстві з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу. Величина природно-ресурсного потенціалу є сумою потенціалів окремих видів природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал – це сукупність наявних природних умов і ресурсів, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть використовуватися в процесі виробництва матеріальних благ.

Природно-ресурсному потенціалу території властива компонентна, функціональна, територіальна й організаційна структури. Компонентна структура визначає співвідношення різних видів природних ресурсів (мінеральних, земельних, лісових, водних тощо); функціональна структура ПРП відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації регіонів та господарських комплексів; територіальна – характеризує різноманітні форми просторової позиції природно-ресурсних комплексів; організаційна – можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.

Природні ресурси це елементи й сили природи, які можуть використовуватись у виробничій і невиробничій діяльності людини. Природно- ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

– мінеральні, до яких відносять корисні копалини та мінерально-будівельну сировину. Мінеральні ресурси можуть поділятися на паливні, рудні й нерудні;

– земельні, серед яких виділяють типи грунтів, а також типи господарського використання земель: рілля, сінокоси й пасовища, ліси й чагарники, малопродуктивні землі тощо;

– водні, які поділяються на води Світового океану та води суходолу, що складаються з поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики) та підземних вод (грунтові та артезіанські);

– біологічні ресурси, що включають рослинний і тваринний світ;

– ресурси Світового океану, що перебувають у воді в розчиненому стані, на морському дні й під ним – у товщі земної кори;

– рекреаційні, що включають природно-кліматичні, бальнеологічні, пляжні й заповідні;

– кліматичні сформовані із тепло-, волого-, світлоємності;

– космічні, до яких відносять сонячну енергію, внутрішнє тепло Землі, енергію вітру, енергію хвиль, освітленість тощо.

За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні й вичерпні; відновні та невідновні. До невичерпних природних ресурсів відносять: сонячну енергію (радіацію), внутрішнє тепло Землі, енергію вітру, води; до вичерпних природних ресурсів належать грунт (1 см грунту відновлюється через 100 років), мінеральні ресурси, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, вода. Вичерпні ресурси бувають відновні та невідновні.

До невідновних з погляду людства відносять корисні копалини й мінерально-будівельну сировину. Період їх відновлення у земній корі налічує десятки й сотні мільйонів років, що несумірне з життям людини. Зауважимо, що в найближчому майбутньому повністю вичерпається багато розвіданих запасів корисних копалин. Вичерпні відновлювані ресурси це грунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо.

Розрізняють такі поняття: мінеральні ресурси, природні ресурси, сировина й корисні копалини. Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах Землі (району, країни, регіону), придатних для використання у різних галузях господарства. Корисні копалини – це мінеральні утворення в земній корі з певним хімічним складом і фізичними властивостями, які використовуються людиною в господарській діяльності. Корисні копалини посідають особливе місце серед природних ресурсів. За ступенем розвіданості та вивченості поклади корисних копалин поділяються на такі: докладно розвідані й передані в експлуатацію; попередньо розвідані з приблизним визначенням меж покладів; недостатньо розвідані, частково з урахуванням екстраполяції; перспективні ресурси.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

Господарське використання природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: технологічна (виробнича) та економічна. Коли визначається ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності, враховуючи сучасну або перспективну технологію їх використання – це технологічна оцінка, вона виражається в балах і категоріях та передує економічній.