Розділ «9.4. Хімічна промисловість»

9.4.1. Значення хімічної промисловості в господарстві України, основні фактори розміщення галузей

Хімічна промисловість є однією з провідних у структурі сучасної економіки України. Від її розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес (галузь авангардної трійки). Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому. Підприємства хімічної промисловості за своїм експортним значенням посідають в Україні друге міс це (після чорної металургії) в структурі експортного потенціалу вітчизняної економіки (8-9% експорту країни).

Хімічна промисловість використовує дуже широке коло сировини: калійні та кухонні солі, фосфорити, нафту, газ, апатити, самородну сірку, гіпс, вапняки, глини та ін.; і так само виробляє значні обсяги різноманітної продукції: добрива, лаки, фарби, ліки, штучні матеріали, тканини, будівельні матеріали, засоби догляду за рослинами, барвники, кислоти, луги, шини, аміак, пластмаси та багато ін. Продукція хімічної промисловості належить до матеріалоємного виробництва, тому більшість заводів в Україні розташовані поблизу сировинних баз (покладів кам'яного вугілля, торфу, солей, сірки, вапняку тощо).

Хімічна промисловість України має досить великий потенціал для розвитку завдяки наявності власної сировинної бази та потужних і відносно сучасних хімічних заводів, розгалужену транспортну інфраструктуру та економіко-географічне положення України. Цьому сприяє і збільшення випуску та асортименту продукції. Однак існують певні проблеми як державного, так світового масштабу. Основними проблемами розвитку хімічної промисловості України є: по-перше, недостатній розвиток прогресивних виробництв (полімерів технічного використання, полімерних сплавів і сумішей, реактивів, лікарських препаратів тощо); по-друге, досить висока ціна на енергоносії, що підвищує собівартість хімічної продукції, протягом останніх років ціна на газ для хімічних підприємств зросла на 50%; по-третє, падіння попиту на продукцію хімічної промисловості (наприклад, аміак, карбамід, аміачну селітру) внаслідок зниження попиту на європейських ринках. Частка галузей хімічної промисловості у загальному промисловому виробництві України у 2013 році складала 5% (десять років тому, в 2003 році, частка становила 6%), тобто вона залишалася практично незмінною, хоча обсяги виробництва по основних видах продукції істотно зменшилися. Так, за даними ДСС України, падіння показників роботи хімпрому в 2012 році складало (-3,8%), в 2013 році – (-17,5%).

Хімічний комплекс є особливою ланкою національного господарства, в першу чергу тому, що це єдиний комплекс який в якості сировини використовує не тільки мінеральні ресурси, а й власні відходи та промислові відходи інших галузей. Хімія – основний утилізатор відходів промисловості. Зрозуміло, що для хімічного комплексу властива дуже велика чисельність технологічних процесів та широкий діапазон застосування в господарстві готової продукції і напівфабрикатів. Розширення та нарощування асортименту продукції хімпрому прямо пропорційне досягненням сучасної науки й техніки, розвитку новітніх технологій та прогресивних досягнень й винаходів. І, нарешті, це єдиний комплекс, що реалізує виробництво продукції здатної заміняти цінні натуральні ресурси та матеріали на штучні (хімічні, полімерні, синтетичні) продукти (шкіра, дерево, волокна, метали тощо).

Фактори стратегічного розвитку підприємств хімічної промисловості наступні.

1. Паливно-енергетичний фактор. Хімічні виробництва мають потребу у великій кількості теплової і електричної енергії. Особливо це стосується полімерних матеріалів і їх переробки (синтетичні волокна, нитки, каучук, синтетичні смоли), тому такі підприємства розміщують поблизу теплових електростанцій.

2. Сировинний фактор є вирішальним для підприємств по виробництву калійних добрив, соди, солей, сировинно-орієнтованою є гірнича хімія. Частина сировини складає від 40 до 90% усієї вартості продукції цієї галузі. Широко використовуються різні матеріали і відходи інших галузей промисловості: металургії, вугільної, нафтопереробної, паливної, електроенергетики, лісової. Комбінація підприємств різних галузей з хімічною промисловістю, призводить до високої територіальної концентрації виробництва, що створює значне економічне і екологічне навантаження.

3. Водний фактор. Хімічна промисловість споживає велику кількість води, особливо водоємним є виробництво полімерних матеріалів, хімія органічного синтезу. Хімічні підприємства є великими споживачами прісної води, у тому числі чистої, і одночасно одним з основних джерел забруднення водойм.

4. Споживчий фактор впливає на розміщення основної хімії, продукція якої або небезпечна при транспортуванні (кислоти, луги), або споживається в конкретних районах споживання, це фосфатні добрива та виробництво сірчаної кислоти. Цей же чинник важливий для галузей, що виробляють продукцію, перевезення якої обходиться дорожче, ніж перевезення сировини для її виготовлення (шини, вироби з пластмас, гума, хімволокно).

6. Трудовий фактор. При великих розмірах хімічних підприємств (передусім комбінатів) і високій автоматизації і механізації виробництв, хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю. Її підприємства можна розмістити в слабо заселених районах. Виключенням є виробництво хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

7. Значення транспортного фактору постійно зростає, існують галузі, продукцію яких перевозити вигідно, або навпаки – не вигідно. Завдяки цьому посилюється спеціалізація і зменшується роль комбінування хімічних виробництв. В Україні, наприклад, етилен транспортується трубопроводом "Тольяті – Горлівка – Одеса".

8. Комбінування виробництва, як фактор розміщення хімічних підприємств проявляється в тому, що хімія використовує відходи багатьох виробництв, з якими доцільно комбінуватись (особливо з металургією). Можливості комбінування і використання різноманітної сировини великі, що дозволяє будувати підприємства хімічної промисловості майже всюди. Але це недоцільно через значну енерго- і водоємність її виробництв.

9. Оскільки галузь сильно впливає на довкілля, екологічний фактор є вкрай актуальним. Хімічна промисловість, разом з металургією, тепловою енергетикою і целюлозно-паперовим виробництвом найбільшою мірою впливають на стан атмосфери, водних ресурсів, забруднюють грунт і підземні води. Дуже токсичними є відходи мікробіологічної промисловості, виробництво пестицидів та ін. Завадити процесам забруднення довкілля може застосування в хімічній промисловості безвідходних технологій, біотехнологій, глибинної переробки сировини та інше.

Хімічний комплекс нараховує понад 2000 підприємств і виробництв з врахуванням малих, спільних і кооперативних. Хімічна промисловість дуже складний за своєю структурою, у загальному, поділяється на дві великі групи: 1) ті, що належать до хімічної промисловості; 2) ті, що об'єднує нафтохімічна промисловість.

До хімічної промисловості входить (табл. 9.12): гірничо-хімічна промисловість; основна хімія; промисловість волокон і ниток; синтетичних смол і пластичних мас; пластмасових виробів, скловолоконистих матеріалів, склопластиків і виробів з них; лакофарбова промисловість, хімічних реактивів і чистих речовин; промисловість синтетичних барвників; побутової хімії; інші виробництва.

Нафтохімічна промисловість включає: виробництво синтетичного каучуку, продуктів основного органічного синтезу; технічного вуглецю; шинну промисловість (виробництво і ремонт шин) та гумо-азбестову.

Таблиця 9.12

Структура хімічної промисловості та фактори її розміщення