Розділ «Тема 12. Фактории сталого розвитку продуктивних сил»

12.1. Формування сучасної моделі сталого розвитку України та її регіонів

Для сучасних умов Української держави та її областей сталий (збалансований, комплексно-пропорційний) розвиток можна визначити як процес гармонізації продуктивних сил, задоволення необхідних суспільних потреб за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь. Сталий розвиток є розвиток, що відповідає вимогам сучасності, не порушуючи здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.

Сталий розвиток (Sustainable development) – загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Багато дослідників вважають Концепцію сталого розвитку суспільства найперспективнішою ідеологією XXI століття і навіть усього третього тисячоліття. Іншими словами, сталий розвиток – це керований розвиток.

Ідеї сталого розвитку були офіційно проголошені на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро (Саміт Землі) ще у 1992 році. Також знаковим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі 2002, Ріо+10) в Йоганнесбурзі.

Концепція сталого розвитку світового суспільства грунтується на п'яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф – злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно налагодити життєвий порядок тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними) з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

В Україні основою сталого розвитку є паритетність відносин у системі "людина-господарство-природа", що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, який характеризується як епоха ноосфери. Сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження довкілля, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище та гармонізацію розвитку людини і природи. Саме тому ідея сталого розвитку стосується не тільки сучасності – вона адресована, водночас, як тим поколінням, що живуть нині, так і прийдешнім.

Сучасний період, що переживає наша країна, визначив пріоритетні цілі її сталого розвитку:

1) Соціальна справедливість – установлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя.

2) Економічний прогрес – забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, функціонування ефективної економіки та раціонального споживання ресурсів.

3) Відтворення навколишнього природного середовища – створення умов усіма людьми для життя у здоровому навколишньому середовищі з чистим повітрям, землею, водою; захист і відновлення біорізноманіття.

4) Раціональне ресурсокористування – створення системи гарантій раціонального використання всіх видів ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для майбутніх поколінь.

5) Демографічна стабільність – формування ефективної державної політики з метою збільшення тривалості життя та стабілізації чисельності населення України, надання всебічної підтримки молодим сім'ям, охорона материнства і дитинства тощо.

Принципи "Порядку денного на XXI століття" (згідно Декларації Ріо-де- Жанейро, 1992) базуються на фундаментальному положенні, що людина є невід'ємною складовою природи, а її діяльність повинна здійснюватись в тісній гармонії з вимогами законів природи і бути підпорядкована цим законам. Реалізація цілей сталого розвитку, перш за все, пов'язана з активною структурною політикою у сферах виробництва. Вона полягає у створенні високотехнологічного національного господарського комплексу на засадах ринкового господарства і екологічної безпеки в усіх територіальних позиціях (країна, регіон, область, район). Для нашої держави положення переходу до сталого розвитку є високопріоритетними і актуальними. Ми маємо гіркі наслідки непередбаченого антропогенного тиску на навколишнє середовище регіонів України, виснаження надер та родючості землі, зниження лісистості, надмірне техногенне навантаження на територію. Існують численні проблеми погіршення стану здоров'я, населення, що с наслідком забруднення навколишнього середовища.

Регіон, як складова підсистема господарського комплексу, має конкретні напрямки щодо процесу переходу до сталого розвитку і демократизації в Україні. Для усіх без винятку економічних районів України, це перш за все – збільшення тривалості життя населення, регенерація грунтового, атмосферного та водного покриву, забезпечення безкоштовних базових соціальних послуг населенню та їх доступність, підвищення ролі неурядових організацій у процесі функціонування регіонального господарського комплексу, поєднання державного впливу і ринкових регуляторів розвитку сфери соціального обслуговування та суспільного виробництва, екологізація економки, ресурсозбереження, перехід на альтернативні джерела енергії, безвідходні технології, інноваційні досягнення. Важливим є активна співпраця країн і міжнародних організацій з метою досягнення загальної стабільності і злагодженості в усіх галузях еколого-економічного співробітництва. Природне навколишнє середовище має визначальний вплив на захворюваність населення, яка сьогодні стала глобальною проблемою людства в планетарних масштабах. Процес призупинення стрімкого росту захворюваності, за умов покращення властивостей середовища існування, відповідає сучасним тенденціям сталого розвитку держави та її регіонів.